Добре, пані Наталю. Всі оьрази свої а не взяті із поетичного ширпотребу. Це надзвичайно приваблює. Тепер до назви. У вас - прислУхайся, а ось у мене був колись вірш із тією ж назвою та із іншим наголосом і іншим змістом. Ось його початок;
Маєш бджіл - у меду хоч купайся, Але спершу господаром будь... Прислухайся до них, прислухайся - Пізно буде, коли загудуть.
Ось бачите єдиний наголос, а як змінює акценти. Ну, це я так, до слова. Щастя Вам і натхнення
Часом дуже мудро і цікаво. Але подумайте - щось можна і скоротити. Я маю на увазі деякі другі рядки - навіщо вони, коли у перших вже все висловлено. А взагалі добре - вам вдався цей стиль. Бажаю і надалі вам натхнення і нових творів.
Та коли ж воно і насправді заясніє, і настане у житті нашому справжній світанок і будемо насолоджуватися промінням сонечка, а не тоненької тьмяної смужечки так звичного за стільки літ каганця. Добрий вірш, пане Іване і образний і із змістом. Щастя і натхнення Вам
Я розумію, що і як, та хіба людина завжди діє за схемою. У цьому вірші не тільки нерви жінки, але й чоловіка, що завдяки жінці сам вже дійшов до краю. Мабуть ви праві - якась доля іронії до вірша потрапила.
Який несподіваний вірш. Враз повіяло Елланом Блакитним і раннім Тичиною. А про зміст вже і казати годі. Мудро і просто все викладено. Спасибі Вам. Отримав справжню насолоду читаючи.
Гарний вірш. Хоч і про сумне, та все ж додає оптимізму у нашому непростому житті. І ви праві, пане Іване, що тільки від нас залежить наше оточення, чи темне чи світле А як буде свтле,то і життя оновиться - обов'язково .
Як же гарно, пані Наталю, і за формою і за змістом. П'ятистопний ямб із двома заримованими рядками посередені такий роздумливий і допомогає читачеві вглядатися у кожне ваше слова, поринати у їхнє поєднання. "Ночі чорний лабрадор", як він важко лягає на "пухкий килимок" снігу - аж усе у грудях стискається, та витримує все ж вагу. А кінці лабрадор вже набирає звірячих рис. і ховає у лапах "місячну підкову" Одне слово -спражнє диво ваша карпатська зима.