Життя не дарувало радості і сміху І щастя не приносило на втіху, Частіше сльози у долонечки збирала, Здоров"я мамі в Господа благала, Щоб не настав той день і обминуть годину, Коли везтиме батько у родину...
Росла заляканим дівчатком до півсмерті, Ніколи згадку з пам"яті не зтерти... З роками всі образи,болі вже прощала, Злоби каміння по-під серцем не тримала, Але дорогами дитинствораю Завжди сумне,залякане дівча стрічаю...
|