А мишка давно втомилась…
Вкотре виходить з нірки,
вкотре пробігає через кімнату…
Спочатку вона гралась з господаркою у лови,
Спробуй, ану, спіймай!
Та неживий погляд втомленого обличчя
примусив мишку засумніватися:
а чи втомлена?
Не готує, не прибирає, не спить,
не дзвонить, не відповідає на дзвінки,
не плаче, не посміхається,
не дивується і не лякається…
Покинувши нірку,
почала ходити одним
маршрутом понад очі хазяйки.
Як подобалось їй
колись ласкаве наспівування жінки,
біганина кухнею і аромати...
Ах, які аромати тут колись жили!
Ще раз пробігши, не втрималась,
зійшла з доріжки і
видряпалась на крісло,
спустилась на коліна
і хоробро заглянула прямо в очі! Душа напружилась - і раптом…
Раптом господарка усміхнулась!
Легенько усміхнулась,
не мишка б не помітила!!!
Через деякий час підвела руку
(О, мишці здалось – вічність минула)
І запитала – ти голодна -
Мишка напружено дивилася прямо в очі!
Раптом господарка підвелась і пішла на кухню…
Вони обідали удвох за одним столом:
обтяжена сім’єю мишка і жінка,
кимось забута чи кинута -
мишка терпеливо сиділа,
хвацько сприймаючи свою потрібність і тут, і вдома…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
