це його переживання, не мої, людини, що умирала, хіба вони не варті спогадів? хоч яу же пояснила вище чому і як писала... не дляспогадів проте тепер думаю, вони там, тому що ми теж вякомусь значенні там, бо звикли виконувати і слухатись, часто неуків.... а нас хіба не списали вже - подумала я - і почепила вірші...
я написала ще тоді, як почула, от просто взяла ручку, немов не я писала, не мої слова, ні думок в голові не було... так само другий, увечері раптом швидко написала, не знаю чому, а прийшла з роботи, чую, у одного піднятого офіцера були записки, одна з яких дружині, що помер він не відразу. мені було трохи моторшно тоді...