У кожного верцАдла* -- дві личини. Дві протилежні темно-світлі площини. Дві правди від-ображують вони: одну, законам яви приналежну, іншу -- відвернуту обличчям до стіни…
Чи думав ти, що дзеркало, це два антисвіти. Як і в людині, у ньому дві взаємно- неприйнятні сторони – і водночас неодділимо двоєдині.
…коли із дзеркала твій лик пригладжений, намакіяжений, всміхається поблажливо, як виглядає протилежний образ твій, невидимий, перед яким завжди стіна, до часу скритна й мовчазна?
Не заглядай в зворотний бік свічада, облиш, не приведи Господь, себе узриш, яким насправді є. Не зможеш ти наразі пере-усвідомити оманливе, зображення своє.
Валю, коли зчитую з віршів думки Твої глибинні- завжди затамовую дихання.... Як же ти умієш подати це: навимушено-просто, але так сильно- незабутньо. З повагою і захопленням Тобою
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
зі своїм я,
