SITE LOGO
Пт, 22.11.2024, 17:01
Меню сайта
Наш опрос
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350
Главная » Комментарии пользователя [miknech]

Найдено комментариев: 1930
Показано комментариев: 211-240
Страницы: « 1 2 ... 6 7 8 9 10 ... 64 65 »

avatar
0
1720 miknech • 22:39, 19.03.2018 [Лінк на твір]
table-8
avatar
0
1719 miknech • 23:15, 14.03.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
1718 miknech • 23:15, 14.03.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
1717 miknech • 23:15, 14.03.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
1716 miknech • 23:33, 12.03.2018 [Лінк на твір]
Вся, як нині кажуть, метафізика нашого життя. Зачарували.
avatar
0
1715 miknech • 23:30, 12.03.2018 [Лінк на твір]
Повністю згоден з Вашими  й Тарасовими словами, пані Катерино.
avatar
0
1714 miknech • 23:28, 12.03.2018 [Лінк на твір]
table-6
avatar
0
1713 miknech • 23:26, 12.03.2018 [Лінк на твір]
table-8
avatar
0
1712 miknech • 23:24, 09.03.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
1711 miknech • 22:11, 07.03.2018 [Лінк на твір]
І Вам дякую.
avatar
0
1710 miknech • 22:11, 07.03.2018 [Лінк на твір]
Дійсно, пані Катерино, ми в масштабах Всесвіту є чимось на зразок мікрона, але коли зблизька - то в кожному з нас вирує свій всесвіт. Дякую за мудрі думки й увагу.
avatar
0
1709 miknech • 23:03, 05.03.2018 [Лінк на твір]
А куди правду подіти? А нікуди, хіба у віршовані рядки. ЯК у Вас, пані Катерино.
avatar
0
1708 miknech • 23:01, 05.03.2018 [Лінк на твір]
Воно чи зима, чи весна, чи літо, чи осінь, значення не має, а коли поетично, то поетично.
avatar
0
1707 miknech • 22:57, 05.03.2018 [Лінк на твір]
Воно в кожного, звісно, свої відчуття. Бо в мене хурделиці викликають не журбу, а прямо райдужний настрій від нескінченно-білої краси за вікном. Хоча суть не у відчуттях, а в поетичності. І тут усе гаразд.
avatar
1
1706 miknech • 22:55, 05.03.2018 [Лінк на твір]
"Перехрестя губо ще зніме втому" - шикарна поетична алегорія. І загалом добре.
avatar
0
1705 miknech • 22:52, 05.03.2018 [Лінк на твір]
Воно, як по природі, то до 20 березня ще зима, а те, що ми вже вигадали собі весну, природу, як нині кажуть, "не колише". Та це жарти, а вірш гарний. Хіба "далебі" навряд чи римується з "небі", бо наголоси категорично не співпадають.
avatar
0
1704 miknech • 22:48, 05.03.2018 [Лінк на твір]
Дійсног, гарно.
avatar
0
1703 miknech • 22:01, 26.02.2018 [Лінк на твір]
В даному випадку, пані Катерино, мається на увазі одна верба, як уособлення однієї жінки, тому варіант у множині навряд чи підійде. Хоча, коли б не це, таке формулювання звучало б краще.
avatar
0
1702 miknech • 21:59, 26.02.2018 [Лінк на твір]
Щиро вдячний.
avatar
0
1701 miknech • 21:59, 26.02.2018 [Лінк на твір]
Потішений, дякую.
avatar
0
1700 miknech • 21:59, 26.02.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
1699 miknech • 23:46, 25.02.2018 [Лінк на твір]
Звісно, не мовою визначається велич людської душі, але приналежність людини до свого роду визначається якраз мовою. І відречення від мови предків навряд чи збагачує душу, швидше, навпаки.
avatar
0
1698 miknech • 23:43, 25.02.2018 [Лінк на твір]
Наші мрії й наші долі - вони й переплетені, бо є часткою однієї людини, й такі іноді далекі одна від одної, як дві зорі, що містяться на небі нібито поруч. А ще є третя зоря - це ми самі. Ми летимо до інших двох, щоби ніколи до них не долетіти, тому більше омріюємо, ніж досягаємо. Але це і є наше життя - вічний політ. Інше все - дотичне. Бо життя - це і є те найкраще, що дароване нам Богом. Хоча я нічого нового не сказав, хіба переказав своїми словами Ваші, пані Катерино, віршовані рядки. Красно дякую за вдумливий і сповідальний вірш. А "гіркий шоколад"? Та переживемо, коли є на те ласка Божа, це не перший і не останній на цім світі ерзац-продукт, виключно з якого і складається найпаскудніший винахід людства - політика.
avatar
0
1697 miknech • 23:34, 25.02.2018 [Лінк на твір]
Читав і насолоджувався.  Хоча оте "й" в останньому рядку - об нього спотикаєшся при прочитанні вголос.
avatar
0
1696 miknech • 23:31, 25.02.2018 [Лінк на твір]
Коли підійти ще більш конкретно, то гроші, котрі ми несемо в храми, по великому рахунку, Богу не потрібні. Бог, як і віра не в її загальному понятті, а суто теологічному, є поняття приватизовані, хоч як богохульно це не звучало б. І всяк причетний до тої приватизації доїть з того скарбу власну вигоду й копійку. Звідси й сила-силенна релігій, вірувань і сект при нібито одному Богові. Відтак вважаю за ліпше розмовляти з Богом наодинці. Там я найсправжніший, інше все - від лукавого.
avatar
0
1695 miknech • 23:25, 25.02.2018 [Лінк на твір]
Двоїсте відчуття від прочитаного. Загалом ніби й погоджуєшся, але в глибині душа однак бунтує, що не все так погано. Бо коли взяти молодь, то завдяки сучасному прогресу вона спілкується в рази більше за нас, колишніх. Інша справа, що ми те спілкування не визнаємо за справжнє. Але чи це наша проблема, чи проблема людності загалом - це ще питання.
avatar
0
1694 miknech • 23:09, 23.02.2018 [Лінк на твір]
Отож-бо.
avatar
0
1693 miknech • 23:08, 23.02.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
1692 miknech • 22:44, 21.02.2018 [Лінк на твір]
Дякую, пані Наталю, що змогли розгадати до основ мою символічну філософську сентенцію цього вірша.
avatar
0
1691 miknech • 22:42, 21.02.2018 [Лінк на твір]
Дякую.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz