Не поверни мені, не поверни
Тобі дарованого часу й слова,
Бо то, можливо, днів моїх основа,
То всі реалії мої і сни.
Не віднеси, прошу, не віднеси,
Ти на базар мою відкриту душу,
Якщо я сам до того не примушу,
Зробившись жалом дикої оси.
Не відштовхни, прошу, не відштовхни,
Від себе розпач мій, роками битий,
Бо я від нього вже нещасно ситий,
Немов алергік від пилку весни.
Не загуби, прошу, не загуби,
Мою надію, безнадійно вбиту,
І мою душу, наче кров, пролиту,
Вустами із долоні пригуби.
Відчуй мене, прошу, відчуй на смак,
Не гіркоту, не солод, не похмілля,
Не терпкий дух засушеного зілля,
Відчуй же так, як не відчує всяк.
Я так молю, я так тебе молю
Розбити кляту вічну самотину,
Що навіть душу всю тобі покину,
Якщо не геть у смуток переллю.
| 
у Вас 
0
