Прости, що я того не знав

Прости, що я того не знав,

Як падають дощі на став,

І вітер як вербу ламав

За те, що я того не знав.

Прости, що я того не вмів

І загубився поміж слів,

І грім будив нам рештки снів

За те, що я того не вмів.

Прости, що я тебе згубив

І на землі когось любив,

А час нещадно роки бив

За те, що я тебе згубив.

Прости, що я тебе знайшов,

Коли вже світ від нас пішов,

Та на жарину кинув дров,

І зайнялось, і я знайшов.

Прости, зруйновано мости,

І я десь там, а там десь – ти,

І нам вже нікуди рости,

Бо ти – весь світ.

                         За це й прости.