Прости, що я того не знав,
Як падають дощі на став,
І вітер як вербу ламав
За те, що я того не знав.
Прости, що я того не вмів
І загубився поміж слів,
І грім будив нам рештки снів
За те, що я того не вмів.
Прости, що я тебе згубив
І на землі когось любив,
А час нещадно роки бив
За те, що я тебе згубив.
Прости, що я тебе знайшов,
Коли вже світ від нас пішов,
Та на жарину кинув дров,
І зайнялось, і я знайшов.
Прости, зруйновано мости,
І я десь там, а там десь – ти,
І нам вже нікуди рости,
Бо ти – весь світ.
За це й прости.
|