Та ні, Олександре, зі складами все гаразд, на ПМ були зауваження через один наголос, то я вже у другому рядку поміняв слова місцями, отож - все "чисто"... Люблю, як ти це помітив, наявність пейзажних замальовок у будь - якому вірші, мені важко без цього обходитися, та й прикрашають вони твори, додають їм кольори, запахи, звуки... Дякую тобі.
Я в цьому просто переконаний, Софіє! Молодість - є молодість, це той час, коли здається, що те, що не хочеться робити сьогодні, ти зможеш завершити завтра, коли ти не розумієш іще всю хибність таких уявлень... Бувають і винятки, ось ти, наприклад... Дякую.
Часто ми посилаємося на тематику: мовляв, пишемо про Батьківщину, про голодомор, про матерів, про війну, а хтось намагається критикувати наші твори. Дуже важко, буває, довести декотрим із нас, що чим величніша тема, тим більше тоді вимагається від автора. Не хочу, Катю, і не сталю перед собою навіть таку ціль, образити вас, але не можу не сказати, що переказ більш-менш гладенькими римованими рядками газетної статті - важко назвати поєзією, попри всю щирість поета. Ось, на жаль, таке враження залишилося у мене після ваших "Уроків життя". Сприйміть із розумінням. З повагою DId.
Співчуваю, Якове, у мене самого дід загинув... Що сказати, друже, ти знаєш, і свідком цього являється твій вірш, отож трошки не лукав... Якове, "дідів" - множина, це слово ніяк, попри всі твої майбутні намагання довести протилежне, не може бути в однині, а раз так, то дідІв... Сприйми з розумінням.