Нерозлучні

Неначе ніч прямує за світанком, -

Іде отак вона за ним услід,

Коли болять на тілі давні ранки

І корчиться від них у муках дід.

Сидить на ліжку, як на п’єдесталі

Присів у бронзі мертвий побратим, -

На честь якого вулицю назвали

Й пишаються полеглим, неживим.

В однім бою – йому осколки в тіло,

А другу куля прямо у висок.

Тоді пліч – о – пліч за Дніпро робили

 Бійці у листопаді марш – кидок.

Отримали свинцеві нагороди

Усі у сорок третьому сповна.

Тому ще досі за солдатом ходить

І болями пече йому війна.

09.05.11.