Неначе ніч прямує за світанком, -
Іде отак вона за ним услід,
Коли болять на тілі давні ранки
І корчиться від них у муках дід.
Сидить на ліжку, як на п’єдесталі
Присів у бронзі мертвий побратим, -
На честь якого вулицю назвали
Й пишаються полеглим, неживим.
В однім бою – йому осколки в тіло,
А другу куля прямо у висок.
Тоді пліч – о – пліч за Дніпро робили
Бійці у листопаді марш – кидок.
Отримали свинцеві нагороди
Усі у сорок третьому сповна.
Тому ще досі за солдатом ходить
І болями пече йому війна.
09.05.11.
| 
та
у Вас 
0
