дуже гарний вірш-послання летить через кілометри... у ньому світло, але наповнює він роздумами і сумом. у журавлиночки є пташенята.. чи спроможна буде дати рідна земля їм все для того, щоб вони стали міцно на крило?
знаєте про що недавно подумалось? скоро можна буде продавати землю... і її будуть продавати але це ж найбільша цінність народу - своя земля. але навколо цього тиша... і все розкупиться дуже швидко... чому так? я зрозуміла відповідь. бо ми не усвідомлюємо себе ще частиною цієї землі. ми ніби українці, але свого коріння ми не відчуваємо настільки, щоб ним тримати те, що дає право нам на державу. але, це дорога... доля... так що так.
про мудака занадто... але, видно вам так відчувається. а життя воно дивне... у ньому все буває. навітьнеочікувані зустрічі. але, у будь якому разі, все що робиться - на краще. кращого вам! 5!