"Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!"
Тарас ШЕВЧЕНКО
народ – це Тіло.
а його ПровідникИ,
прийдешнього
Провісники пророчі,
Провидці, Світочі –
то Очі…
щоб Тіло
не зблукало
в темінь ночі,
не розгубилось
в безвісті пітьми –
як оце зараз
ми…
блукаєм сліпотою
поміж дня,
як безпорадні
в страху
поторочі.
сліпці окаті…
кого шукаємо?
чого ми хочем?
вогню?
меча? –
погонича?
чи ката?
палітра вибору –
строката…
підступна
втрата…
занадто довге
панування ночі:
допоки Сонце ізійде –
роса нам
без останку виїсть Очі
(потрійно плюнемо –
хай пропадуть
слова ці
нАпріч
непророчі!)
… надто забАрна
переддосвітня пора!
а ми усе віщуємо,
як сови,
і закликаєм –
заклинаєм! знову
на лихо власне
безголове:
«Подай нам ліде-ра!»
чужого,
хоч би якого,
аби лиш вів…
аби лиш – віз,
аби лиш підтюпцем
за возом бігти…
аби лиш мозки
власні не товкти –
самим! не думати,
куди НАМ треба йти!
«…прийдіть –
і володійте нами!»
довічний знак, тавро,
рубець палаючий
ганьби і страму…
почули!
не загаялись –
прийшли і володіють:
як зажадають
і як уміють.
зійшла
червоною калюжею зоря!
не нарікайте ж бо,
осліпленці, на пута –
спокута!
а на додачу –
зажерливість поводиря!
козла відпущення –
та не гріхів чужих!
а того цапа,
що послідовників своїх
на бойню водить:
сам через пройму
в огорожі переходить,
а однокрІвці –
бездумні кози,
барани і вівці –
стоять отарою
спосеред рІзниці –
безглуздо топчуться –
де ж «лідер»?
але
нема очільника…
і отвір зник:
дотепник
і кепкун –
старий різнИк.
цап-провокатор…
таких багато
немає
в стороні своїй
пророка?
то йдіть за лідером
чужим!
сліпим – морока.
питаємо:
а де ж Поети наші?
де наші непохитні вої,
духовники,
де наші генії, герої,
срібноголосі
наші співунИ –
де ж бо вони?
а там…
…аби на ноги
зіп"ялось котре –
в Москву,
в Москву!
там більші гроші,
і там
поводирі «хороші»…
нашого цвіту
уже
по всіх світах:
по наймах,
попід тинню…
ми – діти
Батька-Журавля:
і не випАдком,
мабУть,
наш татко –
сезонно-перелітний птах…
Москва себе вже показала:
ми
в холодних
і слизькИх її руках
раюємо століття-ми.
так любить нас Москва
«і без закону»,
як змії водяні
провидця давньогрецького
ЛаокоОна –
в гурті з синами…
так обіймає,
що спасу жодного
немає.
…інші стару
розбещену Європу
(як і раніш…)
лизнути пнуться
в цилюлітну …
ту, що римується…
нас там чекають?
готують обій-ми ?
рабами!
для них єдино лиш
цікаві ми.
вже так ота
цивілізація
й культура золота,
майже свята,
вже так од байдиків
розпухла й розжиріла,
так знахабніла,
що й не приховує
у чім її мета:
для них
не люди ми –
лишень дешевая!
робоча сила…
такі нам випали
в загАлі
європейському
права –
читай:
худоба тяглова…
«брати»
по території і в дусі!
якраз…
та сама Христя,
щойно без намиста,
той самий вовк,
щолиш в овечому
кожусі…
Гей, пентюхи!
того хотіли?
поки співали, сІяли
й себе плодили,
нас хитрощами
навіч осліпили,
позаганяли,
як худобу, в ярма –
пручатись дарма?
Труд
став повинністю
без смислу і плода –
робота рабська
в замін корИсного
і творчого Труда!
омана і манА.
нам Бог поможе,
прокиньтесь же зо сна!
ми – діти Божі,
а не сліпе
м"язо-кісткове тіло,
дешева сила
і сировина!
на наші мозолі дешевизнА –
цинізму
європейського винА,
захлАнні
і хазяї заокеанні,
та й «старший брат»,
що тут, під самим боком,
у шкуролУпстві
не відстане й кроком…
так само
домоткана
«еліта» наша
самозванна:
здирають
по сім шкур з братів,
збиткуються
з сиріт і вдів
і тими ж
загребущими руками
церкви будують
і возводять храми!
розбещена
мораль поводиря...
на Небо
не візьмуть за хабара.
ми – як ті троянці
перед самИм
падінням Трої:
плекаєм лідерів,
оспівуєм героїв.
… ще й жеребець
під мурами
дощАний –
приваблива
небачена споруда!
і раб ахейський,
вбогий і поганий,
так солодко
нашіптує
про чудо…
-- Не слухайте СинОна,
городяни!
в його вустах
засіялась брехня:
загибель ваша
і загибель Трої
у череві ахейського коня!
се одоробало
закиньте в море,
бо буде лихо,
буде в Трої горе…
та не почули городяни
мудреця,
жерця
із храму Аполлона,
СВОГО провидця,
духовного отця Лаокоона,
прокралась їм
в довірливі серця
брехня
раба підступного Синона…
отак
незрячий палець
вибрав зряче око!
і смішно, й глупо,
і класично,
і жорстоко…
ніхто не рятував Лаокоона,
богами даного
духовного вітця,
упившись
побрехеньками Синона,
задурені троянці
затіяли пісні і танці
і потягли за мури
жеребця…
так осліпив їх раб
царя з Ітаки:
хто слухає рабів ,
то замість голови
на в"язах має
дулю з маком.
…от ми прокинемось –
а дальше що робити?
рубати, бити?
обух сталити,
гартувати зброю?
народну волю
у кривлі купати…
до Волі –
через братовбивство
й втрати
іти?
я заперечу
однозначно –
ні!
бо перемога –
то не віко на труні…
не кров –
на знаменІ.
таке уже не раз було,
та до добра
не привело,
бо Воля –
не буйний вітер
в Дикім Полі.
свобода – Дух!
свобода – Бог,
незламна Сила,
Світло!
у кожного всерЕди-ні,
як голос,
прихований
до Часу
у струні…
зведем у точку
довгу сю
балаканину:
світай, Людино!
розвиднюйся
ізсередИни:
бо МИ -- не стільки те,
що ми їмо,
а те --
що думає-мо,
віри-мо...
…чи вдасться
поневолити Дніпро,
як буде вільною
сама в собі
кожна окрема
хвилька і краплина?
…і свідчить нам
нескорений Славута
про пору часу
незабуту,
коли домашні Мудреці,
наші духовні праОтці,
вІдали правду Всесвіту –
просту,
для всіх живих
і упокоєних – єдину,
вели до світла
і плекали, як перлину,
кожну людину!
ввесь рід – Родину!
Нарід,
й благословенну Богом
Україну…
прозріємо!
розклепим ясні Очі!
перед Світанком –
безпорадна темінь
ночі.
Та док' ми будемо терпіти Ярмо чужинське, скільки ще? Чи волю знищено ущент? Чи ми рабів покірні діти? Віки неволі і хули, А чи рука старшо'го брата, Що перевтілився у ката, Вуста для правди нам стулив? Чом' волелюбство наше в тлін Переродилось, чом зміліло? Ми досить наймитами скніли Не лиш в чужих – своїх краях. Ніколи більше на поклін До ворогів іти не будем, Ми ж не раби – ми вільні люди На рідній, батьківській землі! Коли нарешті ця земля Вже зродить свого Вашингтона, Аби чужинські знов закони Не диктували нам з Кремля? Коли прозріють "гречкосії" Й зірвуть полуду із очей? Реальність ця мене пече - Нема ще в нас, нема Месії… Та вірю я в прийдешній день, У волелюбний дух, що скресне, І завітають знову весни На землю віршів та пісень!
просто прекрасний вірш.. не думаю, що це експромт, думаю, він увійшов до тієї збірки, яка й отримала поважну нагороду.... Дякую, люба Посестро, за глибину і Віру Вашу. Прозріємо! (на жаль не знаю, як відповідати на приватні повідомлення, тому неввічливо мовчу -- але я щиро дякую Вам за кожен Ваш рух і за кожне слово, люба ВалькіріЄ...)
Так, він туди ввійшов, такий собі барикадний віршик, він пригадався мені, коли читала Вашого вірша. Мушу признатися, що Ваша глибина думки і самобутність мене заворожує А відповідати й не обов*язково, головне - обмін енергіями...
Лише тоді, коли народом Захочем знов себе відчуть – Воскресне віра, буде згода, Знайде до нас Месія путь!
Щось мені всього забагато. Вірш сподобався. не з усім згоден, та це ваша точка зору.
Чому багато людей думає що нас сприймають тут рабами? Що за маразм? Нас сприймають тут так як ми цього заслуговуєм.Кожного по різному але не рабами. Якщо безпробудно п"єш-то як алкоголіка, якщо працюєш і нормально живеш-то як звичайну людину. Якій і допоможуть в разі потреби не лише словом а й ділом.
о, мої закиди Європі -- не голослівні і це не просто заздрощі до ситості їхньої... у мене у льоху є картоплі з города -- ми ситі також... але згадайте, скільки шукав підтримки Пилип Орлик! і не отримав, хоч і не відмовляли однозначно, під завершення свого життя -- дуже розчарувався і... подався до Москви -- це, звичайно, іще одна помилка, думаю, з одчаю... на початку минулого століття -- також оголосили незалежність України від Москви і сподівалися, що Європа підтримає -- ні. Початок цього століття -- Помаранчева революція -- ми перемогли, безкровно, демократично! нам ввічливо показали на двері -- куди лізете з немитими ногами... і до тепер граються -- уже з нинішніми, так, продовжують підштовхувати мишку, поки жива... це -- в цілому. і головне -- я особисто ставила питання послам Німеччини і Чехії, під час їхньої зустрічі з пресою, чи справді вони, демократи і людолюби, вважають нормальним їхні наміри співпрацювати з Україною саме тому, що тут -- дешева робоча сила і сировина (не тепер, рокі 5-7 тому)... чи не занадто цинічно це звучить -- адже сила, яку тратить людина на виконання роботи -- та сама, що в Парижі, що в Києві, чи Захльопанці якій нашій... їм не знайшлося що відповісти обом... тому, вибачайте, пане... це не злостивість і не заздрощі -- це факти... і недоплачувати робітникові за роботу, як і затримувати зарплату -- католицька церква називає таке гріхом, що кличе про помсту до нЕБА, і дорівнює такого гріха до "чоловіковбивства"... що Москва, що Америка, що Європа -- усе те саме, тільки власними шкурними інтересами переймаються... бояться з Москвою посваритися... то й нас провокувати не варто... ми самі маємо турбуватися про себе -- усе решта -- обман і дипломатія...
Я думаю що все в порівнянні. Наводити приклад одної людини. Орлик шукав там, потім пішов туди. Коли почитаєш історію, то і ми дуже вже думали про свої шкурні інтереси. Не лише Америка, Європа, Росія. Та це і нормально. Так є всюди.Кожен шукає вигоди. А якщо це в масштабах країни Недоплачують зарплату нашим робітникам за кордоном.......хм..............Можу навести десятки прикладів де недоплачують зарплату нашим робітникам наші роботодавці....У НАШІЙ КРАЇНІ. І це лише ті кого я знаю. Думаю, живучи на Україні Ви знаєте тисячі таких випадків. Незнаю навіть про що тут говорити і чому дивуватися роботодавцям закордонним. Помаранчова революція Я в неї не вірив.Бо до влади прийшли не нові люди а всі що в ній були до того. І до чого тут Європа? Бо підтримала ці події? Та заради Бога. Сила, яку людина затрачає на виконання певних робіт усюди різна. Особливо, якщо її виконують у різних країнах. Десь потрібно двадцять робітників. А десь троє забагато. Хоч робота таж сама. ми самі маємо турбуватися про себе -- усе решта -- обман і дипломатія...
ми самі маємо турбуватися про себе -- усе решта -- обман і дипломатія...-Ці слова повністю підтримую.
про своїх роботодавців: ...так само домоткана «еліта» наша самозванна: здирають по сім шкур з братів, збиткуються з сиріт і вдів і тими ж загребущими руками церкви будують і возводять храми!
розбещена мораль поводиря... на Небо не візьмуть за хабара. --
ви не зауважили, що це якраз про них і мовиться... стосовно Орлика -- невже я маю в цім листуванні перерахувати всіх, хто коло Європи терся за Україну і нічого не витер, хоч і відкоша не отримував відвертого?... то вже не моя, думаю, таки робота... коли всі дбають про свої інтереси -- це нормально, якби не за рахунок інших те дбання... з того все й почалося, що комусь давно-давно захотілося більше, чим інші мають і за рахунок інших -- от і сталося розмежування... нормально, чого ж би ні... але прийде час, коли ця норма стане тим, чим вона є насправді -- не буде так, щоб одні сіяли, а інші жали -- знаєте, сподіваюся, хто автор цієї обіцянки?.. ви не вірили в помаранчеву революцію -- отож бо й воно: лебідь, щука і рак... так і вийшло... єдино тільки сперечатися і вміємо... добре, залишимось кожен при своєму враженні... скажу лиш на остаток, тут не тільки і не стільки про політику сучасну... тут дещо інше головне... приємно було поспілкуватися з Вами... у Вас усе гаразд -- і слава Богу, а ми -- ПРОЗРІЄМО. з глибоким шануванням -- В.С.
Не знаю ( прошу пробачення), як називається ваш стиль написання вірша, і тому називаю його витонченою прозою. Можливо ви маєте рацію, що пишите у стовпчик, бо так добре висвітлюються образи, а від емоцій сипляться іскри, але не про те зараз, а про добрі, правдиві слова у цій глибокій роботі. Наше сьогодення не одного заставляє задуматись, а що далі? Куди іти? Те, що ми нікому не потрібні здається знають всі, крім влади, що як і колишня, так і теперішня ідуть на поклони, то до одних, то до других. Ні, щоб закатати рукави і розгребти все, що скидали на купу, вони все просять і позичають. Без Божого благословіння мені здається, у нас не буде толку. Тільки з Його Всесильною допомогою і сильною Вірою зможемо перейти через ті нетрі. Дякую за твір.
це -- поезія, стиль -- мій, так чую, так пишу. Дякую Вам за розуміння глибоке теми цієї "штуки", усе-таки, витонченої... ви праві, додаючи до сказаного про владу і про нас самих... єдино лиш -- не варто нам взагалі на ту владу розраховувати... навіть уваги на неї звертати не слід... то якраз і є поводирі... вони водять нас, користаючи з того, що ми сліпі, -- на роботу і відбирають плоди зусиль наших... Пророка треба шукати в Отчизні своїй, бо ж бачите -- кожному народові своя сорочка ближча до тіла... САМІ -- ніхто не допоможе, а так-но заважають... вигідне їм старцювання наше... бізнес.. Свобода -- в серцях наших, і життя у нас таке, які у нас думки і почуття... миолитви... саме для того і створюють жахливі умови поводирі, щоб думки наші були б усе чорнішими і чорнішими... щоб страх і зневіра володіла серцями нашими -- тоді безсилі ми.... Я впевнена, що з Божою допомогою -- справимося. як не ми -- то наступники наші. Ще раз дякую Вам за коментар. Дай Вам Боже усього найкращого! з глибоким шануванням -- В.С.
Я у вірші бачив слова про наших роботодавців. Коментував Ваш коментар Тут ми непорозумілися трошки. Я незнаю хто сказав "одні сіють, інші жнуть" Думаю якиїсь наш політик. Я не вірив в помаранчеву революцію. Є багато причин. Головну я назвав. А потім щораз більше переконувався що хорошого небуде. До чого тут лебідь, щука, рак?(я так багато раз мріяв що я помилюся. ) У мене не все гаразд. Як і в кожного з нас. Та стараюся знайти плюс ...............навіть якщо навколо мінус. У кожного своя думка. І це насправді дуже добре.
якщо Ви шукаєте позитиву -- то це якраз він і є... рада, що так співпало... дякую Вам за четвірочку... а автор обіцянки, можна його і політиком НАШИМ назвати -- це сказав Ісус Христос, коли Він прийде вдруге, тоді світ стане на ноги -- бо зараз відверто стоїть на голові... це дуже легко помітити, варто усього лиш увагу звернути... Бажаю Вам радості і Світла в серці -- бо це той самий найнеобхідніший нам зараз капітал... я серйозно... і з усією доброзичливістю до Вас... щасти Вам, Боже...
Пані Валентино, попри те, що виникла маленька дискусія - хтось не влився у Вашу хвилю - вважаю це тимчасовим непорозумінням, інколи на одне слово бувають різні думки, бо люди дивляться з різних кутів зору і у кожного свій час ПРОЗРІННЯ... В цьому вірші - витонченій, янгольській поезії душі і серця, Ви, як ніхто, відобразили стан речей в сьогоднішньому світі, такого поглибленого аналізу ситуації в Україні не зробив жоден з політиків (на мою скромну думку). Я в черговий раз схиляю голову перед Вами за такий гігантський труд! Натхнення Вам у повній гармонії з собою та світом... :s-7: :s-7: І неважливо, який у Вас стиль - Ваші слова влучають в душу, серце і печінку, заставляють напружувати звивини, шукати до Бога стежинку...
"...у кожного свій час ПРОЗРІННЯ..." любий пане Мартине, яку важливу причину Ви назвали мимохіть! так! коли засіяна нива сходить дружно -- то це сила, міць, життя, урожай! а коли -- одне зерня висунулось, друге десь там уже й до колосу вбогого добивається, інші -- сплять, згорнувшись тверденько, треті взагалі сходити намір втратили -- бачите, як у такому разі все виглядає... оце так зараз маємося ми в Україні нашій... та й чи так-но тепер так маємося?.. яка виникає думка у Господаря, спостерігаючи за таким станом ниви Його? пересіяти чи переорати, а тоді засіяти наново... треба нам прокидатися і потрудитися -- зіходивши дружно... тоді матимемо і силу, і долю, і Волю, ну і добробут... дякую Вам, друже мій любий, що мудро і відважно підтримуєте позиції мої... схоже -- ми з Вами -- "висходилися"... і за квіти вдячність мою прийміть, і за те повідомлення, яке прийшло мені приватною поштою. Дякую Вам за все!! з симпатією постійною -- В.С.
мені сподобалось! Дай Бог, прозріємо, і "Очі" не дадуть заблукати "тілу"..) відчувається вплив Кобзаря на твір,але і власна сутність та неповторність автора теж присутня)) я за такі вірші!!:)
Дасть, неодмінно дасть, але не достатньо для цього лише вірити і просити - потрібно знаходити у собі сили пробиватися до Світла крізь хащі людських облуд та безпросвітній морок цього світу... Прозріваймо!
таке уже не раз було, та до добра не привело, !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 5!!!!!!!!!!!!
читала і чула ваш голос... я не знаю його, тому він не мав чіткого забарвлення, але він був.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")