Лишаю. Але це не означає, що перестану любити. Тут лежить унікальність щастя, лише глянь – Високо, палко, нестримно, бентежно… Без слів і без рими у звуках небесних видінь… Я лишаю. Але ж ти носиш на тілі мене – свою тінь - Чим темніша ніч, тим ясніші зорі. Дозволь я облишу розлуку і біль І залишуся тільки з тобою.
Вони і тут вільні, світ же один, є тільки один світ де можна по-справжньому жити і втілювати себе у фізичних вимірах - Душа. Смерть поняття невизначене, я сприймаю його як народження, якими б не були болючими пологи... Дякую, Катю.
Я вважаю найбільша помилка людини те, що ми хоронимо своїх друзів... який сенс з того, що тіло погребуть окрім того, що стане воно прахом земним, коли спогади живі і Душа з Богом. Тож наші друзі( ближні люди) завжди живі. З розумінням та вдячністю, Світлана
Я казку розказую тихим шорохом гаю в розмові листків і хмар, що у небі згубились від слів... Ти чуєш, я знаю. Здіймайся у вир, лети у теплі краї - до мене. Чекаю.
Люди, я розумію, що сумувати це приємно. Тому сумуйте, це природно. Так смо, як і радіти. Сум не образиться на Радість через це, та він би й сам радий порадіти, а люди починиють сумувати... от йому і доводиться підтверджувати свою реальність. Щиро бажаю вам, Олексію, Радості і всім іншим. Адже осінь це прекрасно. А прожиті щасливо дні не можуть бути минулим, хоч би тому, що це є теперішня реальність спогаду, або свідомості...
Усміхніться Клену і він підніме свої насуплені гілки.
Ой та у Виноградові клімат як у Криму. Тобто наше Виноградово сонячне. Прийдеш то і ти запашієш, аж щоки запалають, обіцяю Ну все добраніч тобі і твоїй родині
Знаєш, знайома мені людина називає свою дівчину(дружину) Чудовою Ельфійкою. У тебе Янгол Віра... та в нашому прекрасному світі живуть дивовижні істоти.
Хоч ти і сам собі лікар, але я тебе вилікую Любов'ю. Сонечко зі мною поділилось промінцями, от я тепер їх нарую всім бажаючим. Ти ж бажаєш Любові, так? Ну от тримай... Твоє кохання у твоєму серці. Придивись пильніше. А на дружину краще дивитись в натуральному вигляді, хоча можна й на фото. Щасти
Вікторе. А може вам заспівати, чи може затанцювати?... а давайте ми разом погуляємо осіннім лісом і розвіємо весь сум. А знаєте, краще ось я простягаю до вас свої долоні в яких дбайливо тримаю прозору кульку Радості. Беріть. А сум віддайте мені. Хоч він і не мій, але я полюблю його так, що він забуде сумувати. А тоді повернеться до вас, але вже щасливим аби щастям вас обдарувати. Я ж казала і завди кажу людям - Живіть, радійте Життю і даруйте радість іншим.
Вікторе, а можна мені кілька слів вставити про відведений час. Життя то є дар. Дар і подорож. Відведений Богом час то є час на особисте розуміння Всесвіту, як духовно так фізично - таке собі общупання(вивчення) себе, як людини. Але разом з тим відведений Богом час, як би не любили той час, це є здійснення Божого слова і повернення Душі до Бога, там їй краще, на стільки краще, на скільки ти можеш створити Рай тут і зараз - на Землі, в душі, в реальності. Ось це і є справжня реальність життя. Не нарікайте на час і життя, просто живіть кожною миттю і не сумуйте за прожитим, а радійте. Радійте тому, що життя набуває нової якості, довершується, але в іншому стані, там... Мов за небокраєм, там... он там, деми усі - і тут і там. Молодійте душею, бо у природи немає поганої погоди і немає сумних пір року. Природа радіє і приймає кожну мить даровану Творцем, адже той листок віддано відривається від рідної гілки любого дерева... Так би і нам - людям навчитись з радістю приймати дар Творця. З пошаною, Світлана
Кароока жінка то дружина, яку я зустрів однієї миті без себе і раптом усвідомив - вона не повія, вона просто самітня без мене. І не важливо хто вона, важливо,що вона моя. Саме тому я дарую їй себе щомиті...
У його ванні хочу топитись разом і з ним... і рахувати себе на стелі порухом тіней казкової ночі.... Так зрозуміліше? Дуже дякую, що читаєте мене. Я вас - також, хоч не завжди лишаю коментар.
Дякую Андрію. Знаєш, ти дуже схожий на мого столоматолога Романа, це мені сказала твоя усмішка на фото і сорочка. До речі він родом десь з твоїх країв. Вибач вже, що на ти, так зручніше.
Ну svetakedyk бачить те, що хоче бачити. Тож якщо ти згоден прийняти мене, як реальність своєї ілюзії, то скажу відверто – Життя.
Вона – Душа Покаже – думка Розкаже – дія Зрозумів – наслідок Невтомне кохання – ми Розірване єднання - людина У сні зустрічались – духовний політ безодня вимирів, в якому Я – Життя найти себе це загубити нічого немавши... - народження забуття тебе, відчути не існувавши – померти ти для мене, а вот чи я для тебе...? - Любов
Душа – моя думка, дія і наслідок. Разом ми людина. Наш духовний політ – Життя. Померти за для народження Любові.