Так усе вірно, Якове, та так гірко... Про це треба писати, може хоч одна задумається. нещодавно бачила одну вагітну десь на восьмому місяці із цигаркою. Як на мене - це просто злочин. Вірш має свій такт, такий мелодичний, що аж жаль узяв, бо тема не така вже й весела до гарної мелодії, такої журливої. Трішки випадає із такту "В вашому животику – сиротинка"... Я теж не рахую склади, але тут так помітно зайвий склад... А в загальному -
У твоїх віршах, Вікторе, ЛГ завжди крокує поряд із природою, із мальовничими пейзажами і, милуючись цими пейзажами, читач готується до "пострілу рушниці", бо знає, що кінцівка у віршах Віктора ніколи непередбачувана.
Таке питання цікаво було б винести на форум. Хто ж такий поет? Чи далеко стоїть поет від свого ЛГ? Молодець, Сашко, тема така, що притягує і примушує задуматися.
Таке воно, кохання, завжди приходить без дозволу. "Любовь нечаянно нагрянет, когда её совсем не ждёшь". Думаю, що тут можна навсети цитати багатьох поетів із багатьох мов... (вважаю, що краще цитувати когось, а не саму себе, бо якщо автор заслужить, то його цитуватимуть інші із задоволенням ) Тепер про вірш: Лг страждає, але той стан закоханості все одно приємний і він згоден бути його полоненцем. Якщо ще й зробити пробіли біля двокрапки і біля знаків питання, то було б приємно стати полонянкою такого вірша!
Цікаво Ви описали самотність. Як кажуть: "Чекав цілу ніч телефонного дзвінка, а під ранок продзвенів.... будильник". Автор переживає самотність разом із ЛГ і виливає їх у поезію. Наша мова така багата і така мелодійна, що стільки б не писали про кохання, а завжди знайдеться той, хто "відкриє" його у своєму вірші по-новому, як це зробили Ви. Не даремно я згадала про мелодійність, бо вірш гарний і читається легко, якщо не враховувати перший рядок. Тут так багато збігів приголосних: "За віКНоМ ЗНоВ Нічні зорепади". Але останнє слово завжди за автором.
Щось схоже із попереднім коментарем хотіла написати і я... Маю п"ятнадцятирічного сина, який каже, що дорослі завжди праві, якщо, навіть, і не праві... Ось так. А ми ж просто маємо досвід і хочемо уберегти дітей від помилок... Щоб не сваритися, кажу свою думку і дозволяю робити те, що він задумав, бо поки сам "лоба не наб"є, то не навчиться". І ми, Оксано, були праві у тому віці, виходячи із нашого тоді ще такого малого досвіду. А де впевненість, що усе, що робимо зараз є правильним? Просто хочемо як краще. Як завжди є актуальним "Батьки і діти". Вибачте, шановний авторе, що розвела дискусію на Вашій сторінці... Пишіть, виливайте свої думки у рядки, читайте вірші інших поетів, а ще - знайдіть в Інтернеті щось про віршування. Бо Ваші вірші треба удосконалювати. Ми тут усі вчимося і "ростемо". З повагою.