Себе поетом не вважаю, Вірші пишу, а не складаю. Якщо до серця щось прийде То на папері враз буде. Я не творю – лише нотую Те, що побачу чи почую. Дієслова завжди римую, Але від того не сумую. Вони мене ніяк не гноблять. Поети так, мабуть, не роблять? Різьблених фраз в мене не має - Душа від того не страждає. В’язі тонкої не знайдете То ж розчаровані будете. Можливо гумор десь проскочить - Когось прийдеться «пропісочить». Зміст, логіку в віршах шукайте, А не знайдете – вибачайте За те, що час ви змарнували Коли вірші мої читали.
Читаючи вірш, зовсім не відчув у словах депресивного стану автора, а ось гарненьку сповідь, чи милозвучне пояснення помітив. І часу не змарнував, це - правда.
Я вже сказав, що "вони мене не гноблять" головне, щоб в міру і доречно. Ось, послухайте, як у П.Г.Тичини: «Гаї шумлять – я слухаю, Хмарки біжать – милуюся, Милуюся, дивуюся Чому мені так весело?!» Де рима? Лише дієслова, а яка музика!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
