SITE LOGO
Сб, 23.11.2024, 16:02
Меню сайта
Наш опрос
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 571-600
Страницы: « 1 2 ... 18 19 20 21 22 ... 176 177 »

avatar
Дякую, Вікторе, і Вам навзаєм усього переліченого!
avatar
Так, віра буває як пасивною, так і активною, я особисто належу до тих, які сповідують друге. Дякую, Олеже!
avatar
Ой, щодо збірки відгуків - не знаю, ось наше львівське духовенство пропонує взяти на себе видання моєї другої збірки на духовну тематику і розповсюджувати її по церквах, думаю зараз над пропозицією...
avatar
Кажу ж бо - маю у кого вчитися... Дякую, Роксоланко!
avatar
Есть целый мир в душе твоей,
Как в буйной слепоте страстей...
Щось мені це когось нагадує з російських класиків...
avatar
Дякую, Тетяно, за розуміння. Та в даному випадку навіть тоді, якби я розставила розділові знаки хоч після кожного слова, тон коментарів на мою адресу не змінився б, я в цім чомусь переконана, це несприйняття швидше на енергетичному рівні, та й надто різні моральні цінності проглядаються... таке життя...
avatar
У єстві глибинах,
У основах суті
Прагнемо щоднини
Сенс життя збагнути.
По колючім терні
Ходим голі й босі,
Оминаєм скверну,
П'єм цілющі роси.
У пустелях світу
Йдуть холодні зливи,
Ми ж - неначе діти,
Вперто вірим в диво.
У світах омани
Знов шукаєм правди,
На сердечні рани
Прикладаєм зради.
У самотніх душах
Вітер лютий свище,
Досі невмируще -
В нас поволі нищить.
Гонимось за щастям,
А знаходим втому.
Чуєм голос власний,
Та не знаєм - хто ми?
Ходять манівцями,
Про святих забувши,
Котяться до ями
Наші грішні душі...
Так бредемо кволі
Попід небом синім
В лабіринтах долі -
В пошуках... Людини... shy
avatar
Хто ми є - птахи, вовки чи люди?
Ким би не були, без волі - смерть!
avatar
У дощах купається душа, не боїться холоду й морозу,
Лиш тремтить від слів гірких прощань, від падінь в похмуру прірву прози... shy
avatar
Дякую, Наталю, я й не сумнівалася, що ти зрозумієш. А щодо тих, які не розуміють... усі незрячі колись прозріють, маймо терпіння!
avatar
Шановна, маю глибоке переконання, що Ви насправді помилились адресою, Вам не на цей сайт, є, мабуть, спеціальні сайти, де незадоволені усім світом можуть виплескувати свою ненависть у простір. А ще, вибачте вже за відвертість, мушу сказати, що маю до Вас лише співчуття, адже розумію, що так писати може лише дуже скривджена людина, яка не знає, що таке любов. Якщо я помиляюсь, то це добре. Бажаю світла Вашій душі!
А ще, якщо Вам вже так хочеться показати взірець "справжньої поезії" - викладайте свої шедеври на сайті, а не лише обливайте брудом усіх, хто трапляється на Вашому шляху, нехай люди побачать - хто є хто.
avatar
Пані Соломія, маю Вам сказати "по-секрету", що деколи в поезії дозволяється писати без розділових знаків, мої деякі друзі-поети, котрі відомі всій Україні, видають цілі збірки поезій без жодного розділового знаку, а ось у мене серед багатьох тисяч моїх віршів такі "виключення" трапляються лише кілька разів, і це саме цей випадок. Гадаю, я Вас не дуже засмутила.
avatar
Скоро розродиться час цей, вагітний надією,
Лиш би ми в пошуках волі активніше діяли,
Не волочили ярмо, відчинили вуста німі,
Лиш би уроки криваві історії врешті затямили!
avatar
Дякую Вам, Тетяно, що завітали на світло моєї "цятки" yes
avatar
Куди іде самотній подорожній?
Так часто пекло схоже нам на рай,
Не раз в засліпленні зриваємось в безодню,
Коли в душі зневіри понад край.
Віщує крук загибель, ти не чуєш?
Студений вітер пристрасть роз'ятрив,
У темних водах світло не ночує,
У серці втікача – лише надрив.
Залишиш дім, куди ж тоді подашся?
В чужих краях – лиш озеро оман,
Так часто ми у пошуках за щастям
В дорозі заподіюємо ран
Не лиш собі, а й ближнім, які поряд.
Чи ж варто у безодню так спішить?
Тече вода через роки і гори,
В ріці Життя тамуєм ненасить
За волею, якою вічно марим,
І за вогнем, що серце обпіка.
Ніщо в житті нам не мине безкарно –
Ні зле, ні добре, правда є така....
Шумить ріка, гудуть надривно дзвони,
Й закохані у весну солов'ї
Знов пристрастю відгукуються в лоні
Душі, в якій одвічно йдуть бої... shy
avatar
Творець час од часу нас кличе -
Готує душІ новий шлях,
І смерть - є лиш кроком у Вічність,
Немає кінця у життя...
avatar
Гадаю, на таку Людину треба заслужити перед небесами...
avatar
Омите серце від зла й облуди -
Не страшно й смерті лягти на груди...
Схололе серце, по вінця скверни -
На шлях до Світла вже не поверне... shy
avatar
Знаю, пані Катерино, що Ви зі мною тут солідарні! yes
avatar
Реальність сумна є - бракує нам чистих енергій,
Не чутно розкаянь, Землі надто хворий егрегор,
Немов попелище - усе, що по собі лишаєм,
І янголи в вишах сльозяться дощами з відча'ю... shy
avatar
Дякую, Роксоланонько, Твої слова те саме роблять з моєю душею!
avatar
А знаєш, у сотнях згорань - лиш СПРАВЖНЄ ніколи не гине!
avatar
Це Вам дякую, Олеже, адже це Ви мене надихнути на цей експромт-відповідь yes
avatar
Та це я почала писати коментар Олегу Завадському, одна думка потягла іншу, ось так і народився маленький поетичний експромт, якщо мене щось торкає - стриматися мені вже неможливо... yes
avatar
Дякую, Тетяно, за розуміння!
avatar
Я гадаю - осінь тут не винна,
Що марудить світом люд земний.
Чи втекти від себе ми повинні?
Чи провина неба, що хмарини
Його роблять сірим і сумним?!...
Не підсудні - вирок вже у силі,
Набирає обертів злий рок,
Що не день - цунамі десь накрило,
Що не ніч - пітьма здіймає крила...
Людство не затямило урок,
Що його життя підносить всоте,
І чи стій, чи хутко утікай -
Не встигаєм втрат складати в соти,
Світло душ втопили в тьму болотну,
Світ довкруж - вируючий вулкан...
Так, насправді рай і пекло поруч,
І одне, і друге - справа рук
Й душ людських, що нелюбов'ю хворі,
Шлях забули в небо неозоре,
І за це приречені до мук... shy

Ти гадаєш досі - осінь винна,
Що тепло все вицюркало вже?
Та повір, між хмар є небо синє,
Десь в безликім натовпі - Людина,
Що шматочок Раю збереже!
avatar
Пару років тому мала певний досвід, що зветься КС..., добре знаю, що почуває душа, споглядаючи збоку на своє тіло та цей світ навколо, після "повернення" всі барви світу міняються, як і розуміння свого призначення...
avatar
Ось я собі думаю, якщо б не було нерозділеної любові - скільки шедеврів недоотримало б людство?...
Цей вірш - музика бентежної Душі, яка володіє найбільшим мистецтвом з-поміж усіх - вміє любити... yes
avatar
Ось так гаряче і ніжно линуть всі слова любові,
Бо любов - річ дивовижна й диво з див, це безумовно! yes
avatar
світло стелиться з неба синього
упираючись в морок всесвіту
люд несе хрести із провинами
по спіралі все в світі вертиться
що написано – мусить статися
загаїлися душі скверною
йдем над прірвою, не спиняючись
і нема назад нам повернення
мрії падають зорепадами
кого кликати? не докличешся
час спинитися - небо зрадами
аж по край Землі вже наситилось
загубилися вищі істини
їх давно уже позрікалися
не знайти джерел із пречистою
що написано – нині сталося -
сяйво душ людських вже потьмарене
небеса не шлють людям милості
замуроване сонце хмарами
і не чутно слів "Боже, змилуйся!"
сонце світові не дає тепла
світло світові не несе надій
спопеляючи все довкруж до тла
залишаючи кола на воді…
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz