Чому душа так боляче болить, Стикаючись з життям цим очі в очі? Вона мов з тіла вирватися хоче, Тамуючи за світлом ненасить. Вона торкнутись прагне вічних істин, До котрих люд давно вже збайдужів, І лиш у мить – зі смертю на межі – Від скверни й зла душа себе очистить. В житті чи в смерті більше переваг? Допоки тут ми – нам це не збагнути. Та лиш душа, любовію діткнута – Щаслива буде тут й на небесах!
Та док ми будемо терпіти Ярмо чужинське, скільки ще? Чи волю знищено ущент? Чи ми рабів покірні діти? Віки неволі і хули, А чи рука старшОго брата, Що перевтілився у ката, Вуста для правди нам стулив? Чом волелюбство наше в тлін Переродилось, чом зміліло? Ми досить наймитами скніли Не лиш в чужих – своїх краях. Ніколи більше на поклін До ворогів іти не будем, Ми не раби – ми вільні люди На рідній, батьківській землі! Коли нарешті ця земля Вже зродить свого Вашингтона, Аби чужинськії закони Не диктували нам з Кремля?! Коли прозріють "гречкосії" Й зірвуть полуду із очей? Реальність ця мене пече - Нема ще в нас, нема Месії... Та вірю я в прийдешній день, У волелюбний дух, що скресне, І завітають знову весни На землю віршів та пісень!!!
Душа, мандруючи з одного втілення в інше, повинна здобувати різноманітний досвід, лише так вона спроможна збагнути уповні усі найвищі істини цього світу...така моя думка...
Тому ми так "добре" і живемо, адже концентрація справжнього у всьому, що нас оточує, стає щодень все меншою і меншою...і не тільки молока в молоці, а й людини в людині...
Мабуть, я таки знаю, Роксоланонько, ким Ти була в одному зі своїх минулих життів... Адже ТАК правдоподібно писати може лиш та людина, яка сама пройшла цим шляхом і особисто пережила усі ці терпіння...
Дякую, Олеже! Деколи у мене є такі вірші, які я чомусь потім не можу перекровати (як цей), хоча розумію, що вони не бездоганні, вони наче живі створіння для мене... а деколи цей процес відбувається досить безболісно, чому це так - не збагну...
Прислухайся: Вічність тобі промовляє! Ти серцем відчуєш цю дивну розмову, Якщо лиш вогонь у тобі ще палає І в диво є віра твоя безумовна. Попробуй заглянути в сутність довічну І двері в незвідане серцем відкрити - Тоді і душа твоя житиме вічно І буде, подібно до сонця, світити. Прислухайся: Вічність тобі промовляє - Говорить з тобою зорею ясною, І шелестом вітру степами без краю, Пробудженням світу і серця весною...
Розкуйовджена Мавка бігала Поміж травами і покосами. Що їй зорями наворожено? Жити славою чи йти босою Поміж тернами і яругами, Ніжки білії в кров роздряпати І розтерзане надпотугами Серце-лілію вбити ґратами...
Знає Мавка ця - поміж зорями Десь стежиночка в`ється вужиком, Ружі-губоньки її скоро вже Сп'ють росиночки і одужають...
Ким буду сьогодні? А знаєш, мабуть, синім птахом, Що в неба безодню за вітром злітає без страху, На смарагдові землі кидаючи тіні крилаті, По стежках потаємних бажаючи рай відшукати. У незнаних світах, переповнених суттю по вінця, І у маревах-снах я збираю знання по краплинці, Щоби мої вуста промовляли слова доброзичні, Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність. Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю, Проникаю стрілою крізь Вічності небо безкрає, Повертаю до рідного краю ключем журавлиним. Я в пошуках раю... Я - біль, що вкладається в риму…
Незнані людям задуми Творця І неосяжність світу незбагнена. Ми є усі акторами на сцені Театру, що ім'я йому - "Життя". В нім режисер сплітає у вінок Непоєднане – віру та зневіру, Буття яскраве – існування сіре, Бездумність і шалений вир думок. Сліпучий промінь тне небес блакить, На світло дня лягає темінь ночі І чорним круком дивиться нам в очі, Тамуючи за снами ненасить. Гірський струмок, напившись досхочу, Зринає враз стосильно й стоголосо І розриває плоть землі в покоси, Задобрюючи бога від дощу. І холод зим роз’ятрює вогонь Гарячих душ, залюблених у волю, В театрі цьому біль зціляють болем, А самоту – теплом своїх долонь. Там у безсилих зроджується сила, Що вісь земну спроможна відхилить, Тамують за любов'ю ненасить Усі, хто прагне лету і окрилень... Незнані досі задуми Творця, Що є в театрі цьому режисером. Приходьте - там завжди відкриті двері! Театр чекає нового гравця...
Мабуть, Оксанко, тобі, як і мені, мелодію цього вірша нашептали янголи... Дякую, що "не втрималась" і завітала, від таких "завітань" на душі лиш більшає світань!
Та у мене завжди свої зрізи, часом надто заглиблені у глибокі глибини, воно само туди поринає, наче несвідомо...та й осінь тут ні до чого, це вже такий стан душі (чи споконвічний її діагноз)...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('