Чорна птахо з туманом на крилах,
Як ти впала сюди з висоти?
Що ти хочеш для неба знайти
На занедбаних
тлінних могилах?
Посхилялись трухляві хрести,
Як пророки, позбавлені сили.
Потомилися. Їм не дійти.
Вже й молитви свої погубили.
Може, й справді є кращі світи?
Потомилися. Їм не дійти. (Валентина Савелюк)
Може, птаха насправді не чорна? Чорнота її - тіні з могил, Що вповзають в пір'їни між крил Цим туманом пекельно-потворним, Поглинають її ясно-лик , Витравляючи пам'ять про вічне, Забуттям її душу калічать, Витискають життя з неї сік...
Вже й хрести на могилах, мов тлін, Все здається у мороку власті - Диво-птаха змагається з Часом, Проганяючи тіні провин. Ми усі на межі світло-тінь, Хтось уже й над пітьмою зависнув... Глянь, промінчик у мороці блиснув, Кращий світ душу жде на спочин!
Що пророчать зотлілі хрести І про що їх молитви безмовні? Диво-птаха під неба покровом Досі марить про кращі світи...
цікаво... я то більш -- про пророків, які втратили сили молитов своїх, так уже потомилися йти... а ти - про чорну птаху,з туманом на крилах... (у мене - це чорні коси з сивиною на скронях, пригадую... ну, як посил...) -- твоя "чорна птаха" вийшла навіть чорнішою, чим втома безпросвітна моїх пророків, схожих на трухляві хрести на старому занедбаному цвинтарі якоїсь тимчасової депресії...
і що це за настрої... чи просто осінь така?... але скоро буде весна...
твій вірш - сильний і глибокий (навіть заглиблений у саму глибину) - як і завжди...
Та у мене завжди свої зрізи, часом надто заглиблені у глибокі глибини, воно само туди поринає, наче несвідомо...та й осінь тут ні до чого, це вже такий стан душі (чи споконвічний її діагноз)...
Мені сподобався вірш: філософський, глибокий та цікавий...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
