Засніжило в душі, Щось незримо-тендітне в ній мерзне. Дні, мов гострі ножі, Відсікають жалі всі й у чергу Поставали за чимсь Незбагнено-жадано-міражним, Наче йдуть на спочин В ясно-сфери, в яких тільки важить Світло світу - любов, Яка морок світів розтинає, Над-основа основ, Що єдина веде нас до раю...
Я вслухаюсь у ніч, Янгол щось промовля сокровенне. Я благаю: "Повіч, Чом так кров моя стигне у венах? Чом сніжить у душі І так мерзне у неї осердя На новім віражі, Де не чутно земної вже тверді?...".
Зорі світять до віч, Вже не чутно слів янгола мого, Невідомості ніч Знову кличе мене у дорогу. Що за тим рубежем - Щастя злетів чи біль від падіння? Чи Господь вбереже, Чи діждеться душа воскресіння?..
Світло світу - любов, Яка морок світів розтинає, Це - основа основ, Що єдина веде нас до раю...- Саме з Любові й зароджується все світле і прекрасне на Землі.Глибокий роздум про вічне.
Так! Дуже гарно про Любов сказано, бо вона і є Вершителем наших душ, Повелителем наших мрій і доль. Тут не одруківка? "Де чутно земної вже тверді?..." може Де не чутно... бо ритм підказує...
Наталочко, не втрималася і хочу сказати пару слів! Який гарний вірш! Читала на музиці одразу. Таке рідко буває, а твій вірш мене надихнув. Дякую тобі і щасти!
Мабуть, Оксанко, тобі, як і мені, мелодію цього вірша нашептали янголи... Дякую, що "не втрималась" і завітала, від таких "завітань" на душі лиш більшає світань!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Саме з Любові й зароджується все світле і прекрасне на Землі.Глибокий роздум про вічне. 
