Так красиво і правдопобідно про цвітіння картоплі і сплячих бджілок я ще ніде не стрічала...(відразу згадала свій город ) Зачарувало і причарувало, пані Валентино!
Пані Катернино, дякую за теплі слова на адресу нашої крилатої іменинниці! Я тут описала лиш деякі риси цього Янгола в людській подобі, стільки слів просилося, та тоді б вірш мій був безрозмірним... Ви маєте можливість його продовжити і долучитися до вітання
Дякую, Іванку, що долучився, хоч я це писала не заради репутації - Роксолана заслуговує нашої уваги і найкращих слів, не дивлячись на її відсутність тут... хоч вірю всім серцем - вона відчуває нашу любов навіть через океани...
Михайлику, писала в поті чола нині, хотіла повтішати нашу Роксоланочку, та її, на жаль, давненько тут не видати. Ти не маєш її електронної адреси раптом?
Я щоправда трохи випередила подію - свято завтра, але ж для такої Жінки вітання можна слати кругло-річно. Дякую, Наталю, що долучилася! Це Укран мені нагадав, а то я би точно пропустила...
Юліє, вітаю Вас з дебютом на нашому сайті! Цей вірш проливає світло на Ваше єство, хоч молоде тілом, та вже досить зріле, аби збагнути суть добра і зла. Вірш глибокий і витриманий у стилі, хоч, мені видається, що у другому стовпці згубився один рядок - "І вже не схочеться Любити світ, Хоч мало літ", чи так задумано?
Бажаю позитивних стимулів до писання і світла Вашій душі!
Ігоре, скажу чесно - коли писала, то навіть не встигала задумуватись над римами, так воно мені гупало у скронях, тому в цьому плані вірш можна ще шліфувати. А твою пропозицію розгляну, бо нині можу на цей твір дивитись уже без надмірних емоцій і доопрацювати. Дякую, Друже, за слушну пораду!
Пані Катерино, вірш зрозумілий і повчальний (мав би бути для того, кому він адресований). Та якщо виносити його на загал - треба ще попрацювати, уникати надто частих повторень (жити і життя вживається понад 10 разів), наша мова така багата, що завжди можна знайти вдалі синоніми, гарні епітети, образи, порівняння. Працюйте над поетичністю і все у Вас вийде!
Анжело, тема любові така барвиста і багатогранна, що скільки б віків поети про неї не говорили - завжди залишиться щось недосказане... Шукайте себе, вчіться вловлювати ледь чутні лиш Вашому серцю бриніння почуттів і виливайте це у рядки! Менше повторень, більше фарб і чуттєвості - і все у Вас вийде!
Ніжно-довічне наше кохання, З присмаком тУги, пристрасті й сліз, Холодом віє, мить – вже вогняно, Наче комета, показує хвіст. Ніжно-довічне і ненаситне, Очі – безмежжя, в них – світу суть І безконечне свято блакиті, Що кожен прагне душею сягнуть. Ніч одкровення ляже на плечі, Зору явивши те, що нема. Ось знову прагну до самозречень Торкнуть вустами його чола... Вогнем кохання дух спопеляєм, Все злато світу – ніщо не варт, Ми надто прагнем торкнутись раю, Чи ж це не схоже на долі жарт?!
0
) Зачарувало і причарувало, пані Валентино! 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('