Та це я ближніх завжди вчу вірити у диво, оптимістично дивитись на світ, а сама стосовно себе - песимістичний фаталіст... а передчуття справді невідворотно слідують за мною тінню...
Я просто написала те, що відчувала в дану мить, а Ваше "гуп-гуп" допомогло виплеснутись моїм емоціям у простір... Це я Вам дякую, Валю, наче й полегшало трохи...
Дякую, Іванку, просто, коли читала вірша Валентини, мені схожі мотиви відлунювали у скронях, ось і вийшов експромт, я зазвичай саме так імпульсивно й пишу...
гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп в моїм серці в електро-дугу хтось впіймав всі гіркі жалі а від мрій залишив лиш тінь гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп відбиває хтось в скронях тугу навіть місяць ясний засумнів співчутливо киває мені гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп тільки вітер торкається губ щем розлуки звива, мов змія, і згасає надії маяк гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп до життя я згубила снагу сни і ті позгіркали давно мов старе перестигле вино заблукало десь щастя моє вже й зозуля мені не кує вбережи мене, Боже, від згуб! гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп...:shy:
Якщо ця пісня від душі - то не заглушать злі дощі Її мелодію прекрасну... нехай вогонь в душі не гасне!
Пані Катерино, головне - залишатись Людиною, адже будь-який найдосконаліший талант не має жодної вартості, якщо у його носія відсоток ЛЮДЯНОСТІ рівняється 0...
Розстриножені коні стихії, Потривожене небо від зречень, І любов, яка душу не гріє Ні у спеку, ані в холоднечу. Запорошені серця судини Чорним снігом людської облуди, Звиродніла Душа безупину Всі віки у засліпленні блудить...
Лиш сонце, небо і ясні зорі - Те, що єднає нас в різну пору, Все інше тлінне, все вигорає, Та й в рідних стінах нема вже раю... Чи суть облудну змінити можна, Як згасли в грудях всі іскри Божі? Де ж світло світу, як морок всюди, І навіть літом в душі застуда?!...
У відьмину душу, що рай свій шукає, Теплом всюдисущим любов проникає. Віднині ти вільна, ти не полонянка! Кохання всесильне – згориш до останку На пристрасті ватрі, де мрія іскриться, Вона того варта.То ж, відьмо, наситься! О, Боже, ти вільна, хоч натовпу осуд Таких, як ти, сильних, у жертву приносить... У середньовіччі палили вас, відьом, Так було одвічно, від цього всі біди…
У відьмину душу, що рай свій шукає, Вдивляюся дужче. Ти справжня – яка є?...
Прагнеш в кохані вічі Ти зазирнуть, як колись. Літо - бентежна вічність, де дві душі обнялись. Світ особливо милий влітку тобі, мов рай, Лиш надломились крила... Може, зцілитись пора?
Знову морок ліг на плечі, Ніч – то час душі розп'ять, Час для свіжих самозречень, Недописаних міжрядь, Недомовлених освідчень, Пошматованих сердець, Як вужем у душу відчай Заповза в глухий кінець, Час розвіяних ілюзій І нав'язливих примар, Коли друзі – вже не друзі, Обезкрилений Ікар, Час на пошук вічних істин І божественних начал, Коли думам надто тісно, Слізно скапує свіча, Коли янголи іскристі Обіймають крильми нас, І поет, немов провісник, Проника крізь простір-час...
Душа моя обвітрена, Обвуглена, обдощена, Яскравою палітрою Веселок запорошена. Із крилами обдертими, Які грішать і каються, До сонця розпростертими, Що зір ясних торкаються. І росами, мов перлами, Сіяють в Божій милості, З оголеними нервами, Що хворі надчутливістю. У битвах пошматована, Знекровлена, обпечена... Та небом зацілована І на любов приречена!
Оксана Романів є на ПМ. Зараєструйся там, твої вірші витримають будь-яку критику ( а там вона найсуворіша), а ще там багато гарних і сильних авторів. Щасти!
Потомлена від лету, Від фальші та зневір, Сумна Душа поета Торує шлях до зір. Оточена сліпцями, Бажаючи прозрінь, Блукає манівцями, Кидає в небо тінь. Втікаючи від скверни І від облуди слів, Шукає Правди зерна На грішній цій землі. У прагненні до раю, У тисячах згорянь, Щоразу зазирає За незбагненну грань. Іде у невідомість, Назустріч злим вітрам, До витоків, додому, У свій небесний Храм. Лиш там – у світі істин, Де янголи живуть, Знайде нарешті пристань І власну світло-суть...
Ось щойно написала, це своєрідне продовження теми ДОБРА і ЗЛА, якої вчора я торкнулась в одному зі своїх коментарів (відповідь В.Кучеруку на його "Анумівцям"). Дякую, Галинко, за гарні слова!
А мені надто часто приходилось стикатись з вороже налаштованими, навіть такими, для яких людське життя слугувало розмінною монетою у їх кривавих забавах... мабуть, я не така щаслива, як ти...
А я гадаю, що в Оксанки є своє власне обличчя у поезії, яке не варто підлаштовувати під "загальноприйняті" норми і правила. ЇЇ неповторний стиль - віддзеркалення її душі, навіщо ж його (стиль) штучно підлаштовувати під "норму" і спотворювати її Індивідуальність?...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
а передчуття справді невідворотно слідують за мною тінню...
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('