гупають яблука
глухо
і лунко
у саду нічному,
місяцем впОвні
містично осяяні…
ніби ходить там хтось
неприкаяний…
ніби, хоче сказати мені
вві сні
про самотню столітню втому…
Валентина Савелюк
гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп в моїм серці в електро-дугу хтось впіймав полинові жалі а від мрій тільки тінь на склі гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп відбиває Час в скронях тугу навіть місяць ясний засумнів співчутливо киває мені гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп тільки вітер торкається губ щем розлуки звива, мов змія, і згасає надії маяк гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп до життя я згубила снагу сни і ті позгіркали давно мов старе перестигле вино заблукало десь щастя моє вже й зозуля мені не кує вбережи мене, Боже, від згуб! гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп...
|