ВиграЮть у мелОдії дУми
Рветься сЕрце у пІсні,
Рвуться скрИпом натЯгнуті стрУни,
Бо вонИ ж не залІзні
І не лИті з тягУчої гУми.
А довкОла вирУють літАми
ДоленОсні дорОги
І кроЯться строкАто між нАми
ВеремІї чужОго,
Що стрічАє німИми словАми.
За вікнОм розгулЯлося лІто
А в душІ квітнуть Айстри
ЖовтизнОю розлУки налИті.
НедовЕршений МАйстер
Знов шукАє своЮ МаргарИту.
|