Який тяжкий той хрест пророчий,
мабуть такий, як у Христа,-
живому виколото очі,
тече на землю кров свята.
Пророк, розтерзаний сліпцями,
взяв смертний вирок без вини,-
юрба, затуркана «отцями»
принесла жертву сатані.
А хто ж наступним , чи останнім,
на вівтар голову складе?
Земля пророчими кістками,
немов хлібами, заросте.
О, пресвяте, всесильне Небо!
Та скільки ще пророків треба
на грішну землю цю послати,
щоб ми зуміли відшукати
свій шлях в обітницю Господню
й не йшли отарою в безодню?
|