Втіха проникнення в душу душею Надто приємна, до щему в грудях. Ти самоту залишив за межею – Чи там за нею щастя здобудем? Надто солодкі сердечні битви, Надто шалені, надто жагучі. Ріже любов наше серце, мов бритва, Рани від неї надто болючі. Помисли наші про сенс усього Надто туманні, нам незбагненні. Прагнем кохатися аж до знемоги, Щоб закипала кров в наших венах. Прагнемо ніжності душею й тілом, Може, й не варто самотність плекати... Щось в твоїм серденьку знов защеміло – Так, мов воно є надвоє розтяте...
Ніжний, лагідний вийшов віршик. Я би попрацювала ще, аби не вдаватись до рим "твій-мій, тебе-себе", гадаю, в останньому катрені має бути "значить". А якщо б замість "лиш одна мить", що трішки важкувато звучить, спробувати "лиш мить одна" або "одна лиш мить", це наче милозвучніше. А ще я би не повторювала аж шість разів цю фразу у такому малому вірші, аби можна було більше сказати... Та це лише моя думка.
Незнані людям задуми Творця І неосяжність світу незбагнена. Ми є усі акторами на сцені Театру, що ім'я йому "Життя". В нім режисер сплітає у вінок Непоєднане – віру та зневіру, Буття яскраве – існування сіре, Бездумність і шалений вир думок. Сліпучий промінь тне небес блакить, На світло дня лягає темінь ночі І чорним круком дивиться нам в очі, Тамуючи за снами ненасить. Гірський струмок, напившись досхочу, Зринає враз стосильно й стоголосо І розриває плоть землі в покоси, Задобрюючи бога від дощу. І холод зим роз’ятрює вогонь Гарячих душ, залюблених у волю, В театрі цьому біль зціляють болем, А самоту – теплом своїх долонь. Там у безсилих зроджується сила, Що вісь земну спроможна відхилить, Тамують за любов'ю ненасить Усі, хто прагне лету і окрилень. Незнані досі задуми Творця, Що є в театрі цьому режисером. Приходьте – там завжди відкриті двері, Театр чекає нового гравця!
Так, він туди ввійшов, такий собі барикадний віршик, він пригадався мені, коли читала Вашого вірша. Мушу признатися, що Ваша глибина думки і самобутність мене заворожує А відповідати й не обов*язково, головне - обмін енергіями...
Лише тоді, коли народом Захочем знов себе відчуть – Воскресне віра, буде згода, Знайде до нас Месія путь!
Міріадами крихітних часток Ти літаєш по всенькому світу – То бажаєш доземно упасти, То в безмежжя небес полетіти, То зірватись краплиною з висі, Скам’янілу зросивши землицю, То багрянцем з’явитись на листі, То кали'новим стати намистом, То зорею сіяти ясною, Світлом Правди всі душі зцілити, То в яскравій палітрі весною Промайнути пустелями світу, То у небі ключем журавлиним, Що вертає до рідного краю, То струмочком у горах невпинним, Що природу довкруж напуває, То веселкою понад ланами, Свіжим вітром в спекотну годину, То акордом чаруючим в гамі, Що в обійми до Вічності лине, То пташиною в чистому полі, Що Господнє ім’я прославляє, То усмішкою гарної долі, Що на когось за рогом чекає...
В рідний край крізь моря й океани Ти журавкою швидко вертай!
Та док' ми будемо терпіти Ярмо чужинське, скільки ще? Чи волю знищено ущент? Чи ми рабів покірні діти? Віки неволі і хули, А чи рука старшо'го брата, Що перевтілився у ката, Вуста для правди нам стулив? Чом' волелюбство наше в тлін Переродилось, чом зміліло? Ми досить наймитами скніли Не лиш в чужих – своїх краях. Ніколи більше на поклін До ворогів іти не будем, Ми ж не раби – ми вільні люди На рідній, батьківській землі! Коли нарешті ця земля Вже зродить свого Вашингтона, Аби чужинські знов закони Не диктували нам з Кремля? Коли прозріють "гречкосії" Й зірвуть полуду із очей? Реальність ця мене пече - Нема ще в нас, нема Месії… Та вірю я в прийдешній день, У волелюбний дух, що скресне, І завітають знову весни На землю віршів та пісень!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('