"Ніжність кольору зими" - гарно так... а ще мені згадався мій давній вірш зі схожими кольорами...
Пристрасть кольору сонця, Очі кольору неба. Я навік охоронцем Хочу стати для тебе! Мрії кольору вітру Нас обох окриляють, У життєву палітру Ми внесем крихти раю. Аби жити, мов в казці, Чашу ніжності спити – Зафарбуємо щастя Кольорами блакиті. Ми так прагнемо злетів І торкання вустами. Щастя – наче комета, Пронеслося над нами!
Сподіваюсь, я ще встигла на шматочок смачнючого тортика, нагулала ж я апетит цими роз*їздами, а тут так гарно з Вами усіма погрітися... Дякую Роксоланці, що зібрала таку гарну компанію навколо свого віршика і Василевого тортика!
Моя люба Сестричко з далекого краю, так тепло мені на душі від цих твоїх слів, аж слів бракує... дякую тобі за те, що ти є! Щойно повернулася з Самбора, там мені нині в урочистій атмосфері вручили другу літературну премію імені Івана Филипчака, письменника та громадського діяча, який жив на початку минулого століття у м. Самборі, був дуже гарний вечір, виступала, ще й тисячу гривень преміальних отримала для заохочення... Завтра відпишу щось віршами, бо нині вже виговорилась... Шлю свій цьом крізь океани!
Поворожи мені, Поете, На те, що там, за рубежем - Чи янгол в небі вбереже, Чи накладе на щастя вето? Поворожи мені на сни - Які з них стануть мені віщі? Як можеш - вижени зловіщі, Впусти у серце дух весни! Поворожи на сяйві зір - Яка зоря моя щаслива? Кинь карти так, аби до дива Торкнулась, злу наперекір. Поворожи й приворожи Того' до мене, хто крізь терня Прийде й любові вкине зерна У моє серце... Ворожи!
Щемно так, пані Катерино, пробирає до кісток. А якщо б тут трохи підправити - Ноги, вмочені у кров, І не видно краю, Сміх дитячий лине знов, Йти куди - не знаю…
Тішуся, пані Катерино, що моя "редакторська рука" благословляє у світ такі теплі, чуттєві вірші, який наш колега по перу сам не наважувався виносити на перед людські очі. Нехай ці віршики живуть і приносять насолоду тим, хто їх читатиме!
Коли мені Роман скинув десяток-другий свої давніх віршів для ознайомлення, мені на цього вірша відразу впав зір, щось в цій Магдалені було таке чарівливе... ось вирівняла трохи ритміку і коми, і поділилась з любими анумиками... Читайте і насолоджуйтесь!