Може казка це, а може й ні

Твоя ніжність кольору зими,

Обпікають холодом слова.

Ніч шепоче тихо молитвИ,

В хуртовину біль й печаль хова. 

Чом твої вуста й долоні - лід?

Що з тобою сталось, милий Кай?

Довго-довго твій шукала слід,

Що привів мене в цей сніжний край.

В серці я тобі несла любов -

Не згасає вогник почуттів.

Вірю я, що будем разом знов...

Поглядом чужим навіщо стрів?

Ось бери льодинки і складай

Слово, у якому сенс життя.

Це - КОХАННЯ, пам"ятаєш, Кай?

В ньому і минуле, й майбуття.

Може, казка це, а може й ні -

Тільки і в житті таке бува:

Серце у обійми льодяні

Потрапля і радість забува.

Крапельку тепла не пошкодуй -

І відтане серце, скресне лід.

Знов коханому ти подаруй

Різнокольоровий диво-світ.