Стрічка з дитинства
У холодочку, примруживши очі, Чиєсь маля задивилось у світ, Слухало в травах як коник цвіркоче, Рвало із квітів долоньками цвіт. Радісний день і нове невідоме Вразило душу в самісіньку суть. Що ж це так гірко? Що ж мама з утоми У холодочок спочити не йдуть? Сонце сміялося, коні іржали, Сіно гуртом загружали на віз, До мозолів, в сто потів працювали! Хтось був малий то дивився і ріс. Вітер вечірній як холод до рани Людям потомленим в праці важкій, Навіть коли їх на світі не стане Сила їх лишиться в ниві отій. Сипались зорі з небесного поля Сріблом-росою на скошений лан… Сонце зійшло… залишилась як доля В пам'яті стрічка на цілий екран.
Додав: 0967847059 (07.02.2012)
| Автор: © Мар"яна
Розміщено на сторінці : Вірші про дитинство
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 3356 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА