БЕЗ ГНІВУ В ЛЮБОВІ СКИНУВ ПРОВИНУ.

БЕЗ ГНІВУ В ЛЮБОВІ СКИНУВ ПРОВИНУ.

Життя одмучилось, кричати годі,
Ступало з гнівом на стежки і шляхи.
На жаль наруга скрізь гуляє в моді,
Натомість стеле являючи страхи.

Любов у ніжності стежин немає,
Дорога в далі надумана чужим,
Життя з наругою в пітьму ступає,
Забувши світло, під сонечком ясним.

Краю казкового знайти не може,
З роздоріжжя тяжко вийти із біди.
З хмарами в кружінні, одне і то же,
Лиш крихта хліба, та крапелька води.

Он там за рогом, є простори сині,
Чуттям незмірні, любові благодать.
Сповна в красі, всі сяючі в промінні,
До яких розмислив, треба поспішать.

Терпіть негоже муку і зневагу,
До див світання, пробитись у світа,
Страхи усі змести, узять повагу
І мудрість що волі руки розпліта.

Із миром дорогу, шлях чи стежину,
До сяйва, до сонця разом провести.
Без гніву в любові, скинув провину,
В безмежжі квітковім усім зацвісти.