Я сьогодні ненароком підслухала зорі, Як вони в небесній тиші (уявіть!) співали, Як їх пісня, Інша, Вища, лилася в просторі, Як вони, забувши спокій, місяць вихваляли:
Ми співаєм, прославляєм І вклоняємось тобі, Щоб світить в людському краї Не доводилось в журбі!
Щоб із сонцем разом в парі Зігрівали день і ніч! Щоб ховали світлі хмари Вас від зла і протиріч!"
Я сьогодні ненароком підслухала трави, Як вони під жовтим листям тихо говорили, Як злітало в небо слово, чисте, нелукаве, Як вони, забувши холод, до сонця молили:
"Сонце! Сонце! Ніжна мати! Тепла зоре в ясний день! Ти навчила нас чекати Не проспіваних пісень!
Ти навчила нас любити, Не здіймаючись з колін, Ти дала нам наші квіти… Тож хвала тобі й уклін!"
Я сьогодні ненароком підслухала душу, Як вона від мук і болю нестерпно страждала, Як вразлива і тендітна, ставала недужа, Як від злісної образи безслізно ридала.
Заспіваю душі пісню, розкажу про трави, Пригорну і заспокою, розкажу про зорі, Попрощу, щоб сонце гріло, тепле і ласкаве, Розділю із нею смуток, печалі і горе.
Я сьогодні намагалась підслухати долю. Не почула… Повернулась зігрівати душу. Бо не треба мені знати про можливі болі, Я, як тінь, як друг і зорі, бути поряд мушу.
Насамперед, цікава конструкція Вашого твору. А за змістом мені дуже нагадує прадавні обрядові пісні: одухотворення матінки-природи, звертання до Сонця, Місяця, образу Долі. Щось таке рун-віричне, голос далеких предків-слов'ян ще за язичництва. Дякую, мені сподобалось. Неодмінно "5"!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
