Осінні сльози розсипає, але ж іде, за кроком крок. Зів"яле листя обіймає блискучий Каті чобіток. Настирне небо проглядає, але мовчить. Асфальт промок, та цілувати не спиняє чорнющий Каті чобіток. Чекає хтось, як я колись-то, скінчиться доки вже урок, і обійме пожовкле листя бруднющий Каті чобіток.
ну просто шкода бо слів замало щоб радісно не похвалити
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
