Мені чомусь до жаху страшно читати твій щоденник... Може тому, що я не знаю про що ти думаєш, що робиш, про кого страждаєш... Я майже нічого не розумію... Розумію лише те, що я стаю параноїком... Я нікому не довіряю. Так, ти одна з них. Деколи я думаю, що це все обман, чийсь злий жарт. Я як і ти боюся до когось прив'язуватися. Боюся одного дня не побачити тебе у списку моїх друзів. Смішно… Безглуздо… Адже ти так далеко. Я не можу поглянути у твої очі, що б ще раз переконається, що ти мене не покинеш. Не можу побачити, як ти відреагуєш на мої слова. Хоча, може ти прекрасний актор і я навіть не зрозумію чи щира ти… Мені стає добре при думці, що ти є… і неймовірно боляче при думці, що ти не зі мною. Але я читаю твій щоденник, намагаючись хоч щось знайти там, щоб відповісти самій собі на питання «Невже це правда?». І, на жаль, не знаходжу. Я розумію всі ті відчуття, які вкладені в твої слова, але не впевнена чи є місце в них мені… Боюся. Ридаю. Мені соромно від власної слабкості. Ніколи не дозволяла собі такого... Сиджу і дивлюся у вікно у темряву, щоб забутися. І все ж я люблю тебе.
переглядати день з початку до кінця , мабуть любов завжди моє життя
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
