До вашої уваги - проза поетів, сторінки яких розміщено на головному сайті - Ірини Новіцької ("ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ") та Володимира Вакуленко ("БОЛЮЧЕ СЕРЦЕ")
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
Під дверима магазину стоїть жінка. Біля неї дві важкі сумки кілограмів по 20, через плече набитий доверху баул. Жінка важко віддихується, поглядає на двері. До неї підходить ошатно вдягнений Агент із легенькою барсеточкою та жмутком анкет. А. Добрий день, пані! Ж. І вам дай боже здоровля! А. Можна хвильку вашої уваги? Ж. (дивиться на годинник). Та можна… Але, прошу пана, нам поїзд втікає, а мій чоловік в магазині, а я спішуся, навіть не знаю, як то всьо… Вам, може, щось треба, на яку вулицю пройти? Ви, певно, який іносранець, я дивлюся, так слічно сь-те вбрані… А. Я торговий агент, представник відомої фірми, яка бореться за здоровий спосіб життя.
... Читати далі
На сайті - нова сторінка поезії Сергія Чуприненко. Сергій проживає у місті Скадовськ (Херсонська область). Більш за все він бажає почути Вашу думку, панове відвідувачі сайту, про його творчість.
Лишайте свої відгуки щодо творчості с.Чуприненко на форумі, до якого Ви зможете перейти, натиснувши на цей лінк
У НЕБА ОЧІ СИНІ
У неба очісині-сині, У погляд його тремтить одвічна даль. О скільки ж суму в стрічці журавлинній! То в дзеркалю земна людська печаль...
У груди жар, у очі прохолоду, Від нього не сховатись, не втекти, В небеснім океан насолоди Щоб не втопитись мушу я плисти
В його очах божественне кохання, Погляньмо в небо разом, хоч на мить диво стане - у теплі світання В людських очицях попливе блакить...
Олег Кочевих - кримськотатарський україномовний поет, журналіст, літрецензент, літаналітик і подеколи літпіарщик. Народився 6 березня 1979 року в родині львівського поета-дисидента. У 2001 р. закінчив історичний факультет Київського Університету ім. Т.Г.Шевченка. З 2000 року - журналіст кривенківської школи; відтоді - автор майже 200 статей у "ПіКу", "Книжнику-Review", "Книжковому Клубі Плюс" та ін; збірок віршів, друкованих "Четвергом", "Березолем", "Кур’єром Кривбасу". Він же є переможцем "Молодого
... Читати далі
Доброго вечора моя улюблена Україно! По телебаченню у Польщі слідкую все, що біється в нашій Батьківщині і Воскресшого молю , щоб послав мудрість нашім десидентам, які нашою святістю, якою є УКРАЇНА грають мов картами.
Молю Бога, щоб коли дійде вже до нових виборів послав свою благодать на наш умучений народ, щоб той вибирав не тільки між кольорами, а в першій черзі , щоб вибирав людей чесних, яки добро дане Богом збережуть і обдарують ним свій народ так, щоб став він щасливим на своїй землі. Дай Боже, щоб так сталося!
Нині посилаю свого чергового вірша присвяченого мойому рідному Улючі та ганебній і жорстокій "Akcji Wisła".
Світлана Лавренчук народилася в Ковелі більш як 20 років тому. Всякого буває на шляху, проте поетеса намагається бути оптимісткою і йти до світла. Зараз Світлана живе в Луцьку, працює в технічному університеті. Світлана знає, що десь поруч ходить її щастя, тільки от вона поки не зустріла його.
*** Це танго Долі, знайоме й незнане, Такі ж повороти - то плавні, то рвані, То горда рішучість, то слабкість п'янка, Струна замовкає - здригнулась рука... Чи то вже кінець, а чи перші лиш па? Партнером у Долі Фортуна сліпа.
Олена Бджiлка (літературний псевдонім) народилась 1 березня 1978 року на Вiнниччинi в селi Журава Липовецького району. За освiтою - фiнансист, одружена, має сина. На данний момент працює та проживає в Москвi, тож звідси у віршах бачимо тугу за Батькiвщиною.
Ось один із кращих її творів:
*** Чому бувають черствими серця? Чому жорстокими бувають душі? Чому у заздрощів нема кінця, Чому так легко ми прекрасне рушим?
Чому так мало в людях співчуття І ніжності, і ласки, і любові, Чому знецінюють усі життя, Підда
... Читати далі
Мельник Юрій проживає у місті Рівне. Йому 19 років, навчається у Національному університеті водного господарства і природокористування (НУВГП) на 3-му курсі. Віршує Юрій близько двох років. Вірші надіслав не стільки для публікації їх на сайті, скільки щоб почути ту саму критику.
І лиш дощ, що змивав силуети з вікна Відносив думки невідомо куди. Хтось стояв і дивився як зникала земля Під шаленим потоком води…
Дощ зривався з небес і летів у долоні, І холод пронизував аж до кісток. Кров без упину била у скроні, А душа вже летіла до самих зірок.
Вода, набираючись сил, вимивала І відносила землю прямо з-під ніг. Вона часом плакала, часом сміялась, Вода лоскотала і нищила їх.
