Гудемчук Яків Олексійович (1922–2003) — український поет, перекладач, громадський діяч.
Мирослав Андрійович Кушнір (12 вересня 1922, с.Божиків на Бережанщині — весна 1945 або, менш імовірно, осінь 1944 у партизанському загоні УПА, с. Добра) — український поет, перекладач, мемуарист. Діяч ОУН.
Уривок поезії
Одшуміло золотисте літо,
одгуло просоння золоте.
Лише питання, пощо в світі жити,
на одвіт даремно знову жде.
О́льга Валенти́нівна Пула́това (народилася 12 вересня 1975) — українська російськомовна співачка, композитор, автор пісень та віршів. Живе в Одесі.
Дмитро Іванович Рішко (прізвисько «Casper»; 12 вересня 1982, Ленінград) — композитор, виконавець, аранжувальник, поет, громадський діяч. Один з лідерів метал-групи Dominia
... Читати далі
ХТО НЕ ЧИТАЄ ТОЙ НЕ ЗНАЄ .
У Львові в ці дні проходить книжковий форум . Людей дуже багато , але … У всіх одна проблема – у видавництв , як надрукувати книги ( бо дуже цікавих авторів , і хочеться щоб люди знали по більше , та й самому щось підробити , хоч хто ще заробив щось на СЛОВІ ?) , у покупців – за який кошт купити найнеобхідніші книжки ?
&nb
... Читати далі
Ната́лія Сергі́ївна Бугі́р (Гаврише́вська) (*11 вересня 1954, Горлівка) — поетеса.
Павло́ Арсе́нович Грабо́вський (*30 серпня (11 вересня) 1864, Пушкарне — †29 листопада (12 грудня) 1902, Тобольськ) — український поет-лірик, публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної Російської імперії вела боротьбу за національну волю України тісно пов'язувала з рухом за соціальне визволення. Створив привабливий образ ліричного героя — борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу. Автор перекладів світової поезії. Батько Бориса Грабовського.
Один з відомих творів
* * *
Я не співець чудовної природи
З холодною байдужістю її;
З ума не йдуть знедолені народи, —
Їм я віддав усі чуття мої.
Серед ясних, золочених просторів ... Читати далі
Хри́стя Венгриню́к, повне ім'я Христина Юріївна Венгринюк (10 вересня 1987, Чернівці) — українська письменниця (прозаїк, поетеса, драматург, літературознавець, рецензент, художниця. Кандидат філологічних наук. Захистила кандидатську дисертацію з життя та творчості української письменниці Наталени Королеви. Захоплюється постструктуралізмом. Викладач живопису студії «Академ-Арт». Організатор молодої літератури міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz». Організатор літературних вечорів (м. Чернівці).
Поезія
Коли не п’ю квіти,
Здається, що за спиною завжди хтось лежить.
І я ходжу тихо, аби не наступити,
Аби не завадити.
Ці нерви росли двадцять років –
І розквітли!
А тепер лише зигзагами,
Аби зашептати цю тугу
І вирушити в подорож,
Де припиню боятися сісти
І забуду ці
... Читати далі
Ольга Олександрівна Бєляєва (*9 вересня 1984 р. м. Суми) — українська поетеса, журналістка, співачка.
Коваленко Валентина Михайлівна (* 9 вересня 1964 р.) — український політик, поетеса, прозаїк, літературознавець.
Уривок поезії
Не приручай.
Хай буду, як була.
Вогонь-бо неприручений — жаскіший.
Підступна я
і дика, наче тиша.
Боїшся? Не спалю тебе дотла.
Ти будеш
мною просто жеворіть
в жданні нового спалаху спокуси.
Чому, спитай,
до жайворів горнуся?... Читати далі
Владисла́в Фе́дорович Бо́йко (*8 вересня 1939, Михайлівка) — український поет. Заслужений журналіст України.
Одна з поезій
вірш, підписаний його псевдонімом —
Василь Шукайло.
Подякуй долі
За все, за все подякуй долі:
За ту весну, що відцвіла,
За ті черешні, ті тополі,
За ту стежину край села,
За першу радість і осмуту,
За першого цілунку хміль,
І зради першої отруту,
І першої розлуки біль,
За всі падіння і утрати,
За всі провини і жалі —
Щоб, помираючи, сказати:
— Я жив, я був на цій землі! ... Читати далі
Ні́на Петрі́вна Го́рик (в заміжжі Горик-Литвинюк; *7 вересня 1957, Забужжя Любомльського району Волинської області) — волинська поетеса, Заслужений вчитель України, активний громадський діяч.
Один з творів
ВОЛИНЬ
Лелеки вгорі, внизу — лепеха й жабуриння,
Ліси і лісочки, озера й озерця дрібні...
Цей клаптик землі — як розкішна бабина скриня,
Не знаєш ніколи, що знайдеш в кутку чи на дні.
Десь пісня столітня ще ойкне крізь регіт модерну,
Десь барва заблисне на вишитім рукаві,
Пригостить узлісся плодами дикого терну,
Джерельце в’юнке заворушиться у траві...
То раптом відкриється зору незнане болітце,
Сотворене Богом із виводком диких качат...
Усе це — Волинь, моє благовісне Полісся,
На ньому і досі Всевишнього райська печать. ... Читати далі
