Іван Кузьмович Андрощук (*5 липня 1958, Михнів, Ізяславський район, Хмельницька область) — український і російський поет, письменник-фантаст, публіцист.
Із творчості
Дівчина в білому
Шукаю твій голос на дикому березі вітру.
Хоч знаю -- даремно, бо очі вже стали зірками.
Пробач мою пам*ять. Мені вже тебе не зустріти,
Лиш дівчина в білому ходить ночами в дзеркалах ... Читати далі
Зелене́нька Іри́на Алі́мівна * 1979, м. Бар, Барський район, Вінницька область — поет, прозаїк, літературознавець, критик. Член НСПУ (з 2012 р.).
Із недавньої творчості
***
Сад у бабуні. Білих яблунь ряд…
Впирається у небо груші тім’я.
Галичина. Отут ми ніц не руш.
Не позбавляй коріння і тремтіння.
Колюче сходить з-під землі зима.
Ліщина – чала, а горіх – моругий.... Читати далі
Вадим Григорович Бойко (3 липня 1951, Донецьк — 11 червня 2005, Київ) — український поет, драматург, прозаїк, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1979 року і Спілки театральних діячів, переможець двох Всесоюзних (1975, 1979) і двох Республіканських (1981) конкурсів драматургів, лауреат премії імені І. Котляревського (1994).
Михайло Михайлович Буряк (*3 липня 1965, Совєтка) — поет.
Ната́лія Іва́нівна Па́січник (народилася 3 липня 1984, м. Теребовля Тернопільської області) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (2009). Перекладає з англійської та російської мов.
Вірш
****
така задуха і таке безсоння
що у вікно дивитися всю ніч
як поміж хмари мчать небесні коні
і пух летить на землю зусібіч
і як дерева вперто ходять колом
і губи марят
... Читати далі
Бондаренко Марфа Сидорівна (* 20 червня (2 липня) 1892, Орлова Балка — 3 листопада 1970, Полтава) — народна поетеса, без освіти, вірші почала складати змалку, коли наймитувала. Із творчості
Навіки!
То ж не сади квітучії
Рясно гіллячком сплелися.
То Росія й Україна
Навіки в дружбі обнялися.
Ой, Росіє, - сонце щастя,
Сонце волі, ти - одна.
І за тебе, ненько рідна,
Наймилішої нема.
Ти ж дала щасливу долю
Українцям навіки!
І вплелись свобода й воля
У рожевії квітки.
Платон Костецький (* 2 липня 1832, с. Ваньковичі, Самбірський район — † 1 травня 1908, Львів) — львівський (український і польський) журналіст, поет, громадський діяч.
Вале́рій Григо́рович Бара́н (1 липня 1954, Самійлівка — 31 грудня 2010) — український поет, член Київської обласної організації НСПУ (з 2006).
Цікаве з творчості Гумореска "Дописався"
Однокласник подзвонив
І питає Вову:
— Вчора в школі ти не був
І сьогодні знову.
Що з тобою? Застудився,
Мабуть, недотепа?
— Ні, але, дивись, нікому:
Сталася халепа.
Позавчора я хотів, —
Каже другу Вова, —
У під’їзді написати
Нехороше слово.
Тільки-но його нашкрябав
І хотів втікати,
Коли раптом де не взявся
Дядько бородатий.
Ухопив мене за вухо
(Теж знайшовся «тато»!),
Стусонув і наказав
Язиком злизати.
Тепер вухо, як у зайця,
Наче той лопух,
І язик, немов колода,
Синій і ро
... Читати далі
Світла́на Григо́рівна Бараба́ш (* 30 червня 1941, Олександрівка (Кіровоградська область, смт) — † 27 квітня 2007) — українська поетеса. Доктор філологічних наук, професор. Заслужений працівник освіти України. Член Національної спілки письменників України (2004).
Одна з поезій
***
Нагріта стежка під ногами.
Високе небо. Сонце. Степ.
І рідний Тясмин берегами
Від спеки літньої отерп.
Смаглявий день всім циганчатам
Носи облуплені припік.
Босоніж лопотить дівчатко
У степ. Удень. У світ. Увік.
За ним услід ? стежки і роси.
І полини. І спориші.
І гріє ноженята босі
Тепло Зеленої Душі.
Алекса́ндр Ка́роль Гро́за (пол. Aleksander Groza; *30 червня 1807, с. Закриниччя, нині Оратівський район, Вінницька область — †3 листопада 1875, с. Халаїмгородок, нині
... Читати далі
Вірменія в вогні, або незакінчений Майдан.
Кажуть що світова економічна криза допомагає оживити світове суспільство, бо примушує відмирати старе, і дає дорогу новому економічному зростанню. Можливо, це часткова правда, а можливо і ні. Просто кожен дивиться із своєї сторони – влада – має свою сторону бачення, тобто «стара» чиновницька гвардія ( як часто буває, особливо, в тоталітарних суспільствах), не хоче зрушити з місця, і своїми консервативними, часто застарілими методами правління, хоче «втримати» ситуацію в своїх старечих ( тобто застарілими методами) руках влади. Але даремно … Так як в природі є свій розвиток, тобто після весни завжди буде літо, а після літа, треба збирати осінні плоди, а після осені треба зробити перепочинок ( як і в природі так і в думках людини, для того щоб засвоїти нові уроки, чи нові методи правління) приходить зима, - к
... Читати далі
