Миросла́ва Петрі́вна Ба́рна (Іва́нців) (* 20 червня 1961, м. Тернопіль) — українська поетка, перекладачка. Дружина Володимира Барни. Член Національної спілки письменників України (2002 р.). Лауреат літературної премії імені І. Блажкевич (1999 р.).
Бло́нська Світла́на Іва́нівна (*20 червня 1962, Вінниця) — українська поетеса. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2014).
Взірець поезії
Батьківське село
Вертаюсь у своє село.
Зазеленіли мило лози,
Блакиттю небо розцвіло,
Озвалися найперші грози.
Як зачекалася весна,
Мене на батьківськім порозі!... Читати далі
Дари́на Ю́ріївна Берéзіна (*19 червня 1982, Миколаїв) — українська поетеса, прозаїк, перекладач.
Із творчості:
Я голос зірвала в кров, та не докричатись
Туди, де на чатах ангели срібночолі.
Колись уміла молитись. Нині - мовчати
І то заважко. Так якось воно, поволі...
Усе як в людей – чоловік, господарство, церква.
Спочатку було марудно, тепер звикаю.
От тільки чомусь і досі боюся дзеркала…
…Торік народився хлопчик. Назвали – Каєм.
Крат Анатолій Анатолійович (19 червня 1959 р., м. Горлівка) — український поет,... Читати далі
Петро́ Дми́трович Косе́нко (18 червня 1922 — 2 березня 2012) — поет, ретушер, художник. Активний учасник громадського життя української діаспори. Друкувався в періодичній пресі США, Канади та Європи.
Уривок творчості
Ічкерія в крові. Завмер Кавказ во гніві,
З його святих вершин повіяв аквілон.
Заскавулив кальний московський Вавилон
В його незмінному ура-хвальному хліві.
Горить Ічкерія в страшній ракетній зливі
Душителів свобод – омонівських колон,
Та воля понад все! – на смерчовий ОМОН
Нащадки Шаміля зриваються сміливі! ... Читати далі
Валенти́н Васи́льович Бичко́ (17 червня 1912, Харків — 31 жовтня 1994) — український поет, драматург, автор творів для дітей. Перекладач з литовської літератури. Комуністичний функціонер.
Один з віршів
Зима
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.
Бондар Олексій Станіславович (* 17 червня 1941, с. Бриєни Арцизького району Одеської області — 18 лютого 2005, м. Сокиряни Чернівецької області) — український журналіст, поет, публіцист, нарисовець, громадсько-культурний діяч, почесний громадянин міста Сокиряни. Член Національної спілки журналісті
... Читати далі
Володи́мир Матві́йович Гутко́вський (*16 червня 1945, Київ) — поет.
Поезія
***
Притишена хода, непевність перших кроків
намацує буття наосліп лиш тому,
що ти вже зрозумів – то твій єдиний спокій –
І згоден знов і змов поринути в пітьму.
Таємний дотик рук – і потяг, і відраза.
Нехай нуртує час – він все одно мине, –
спрацьований, як кінь, підтоптаний, як блазень,
безплідний, як усе у світі осяйне.
Назустріч й мимохідь – безжальний, наче ворог,
він із усіх шпарин спроквола вигляда,
щоб душу застудив його останній морок,
таємний дотик рук, притишена хода.
Вересюк Мирослав Петрович (15 червня 1955, с. Ратищі Зборівського району Тернопільської області) — сучасний український поет.
Уривок популярного твору
Гадаєш, ти мене образив?
Гадаєш ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу -
Я ним не був! Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов'їні,
Коли бракує навіть слів
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться
... Читати далі
