Василь Антонович Межовий-Мороз (*28 червня 1923, с. Курихівка, Селидівський район, Донецької області) — український поет, учитель, громадський діяч. Учасник антигітлерівського підпілля ОУН (революційної) на Донбасі.
Молякевич Дмитро Панасович — український поет. Заслужений працівник культури України.
Віктор Панасович Скакун (* 28 червня 1941 Терешківка (Сумський район), Сумська область) — український поет, сатирик-гуморист, літературознавець, критик, перекладач, член НСПУ.
Із творчості
З війни вернувся батько мій додому.
Йдучи назустріч осіннім зливам
У сорок п’ятім я був щасливий.
З війни вернувся батько мій додому,
Приніс гостинців у мішку своєму фронтовому.
Увесь обпалений вогнем боїв,
Пропахлий порохом суворих днів
Він перше хвацько взяв мен
... Читати далі
Ганна Василівна Арсенич-Баран (*26 червня 1970 в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області) — українська письменниця,поетеса, заступник голови Чернігівської обласної організації НСПУ (з 2011).
Одна з поезій
* * *
Я люблю тебе, світе,
із твоїми світами.
Я люблю рідну хату
і вербу
пелехату,
і маленьке хлоп'ятко,
що простягає до мене
свої рученятка
і лепече: ―Ма-ма ... Читати далі
Олекса́ндр Глі́бович Буту́зов (*25 червня 1941, Кірсанов) — український поет.
Борис Якович Ластовенко (* 25 червня 1946, с. Старомайорське, Великоновосілківський район Донецької обл.) — український російськомовний поет.... Читати далі
Журлива Олена (Котова Олена Костівна, дівоче — Пашинківська) (* 24 червня 1898, Сміла — † 10 червня 1971, Кіровоград) — українська письменниця.Поет.
З віршів
ВЕСНА
Біжать, біжать хмариночки
По небу в далечінь
І кидають від сонечка
Свою легеньку тінь.
А сонечко всміхаються
Цілує гай і сад,
І в листя одягається
Зелений виноград.
Цвітуть грушки, і вишеньки,
І яблунька рясна, –
Прийшла з теплом і сонечком
Сподівана весна.... Читати далі
Теодозія Зарівна (народилася 22 червня 1951 року у селі Ридодуби Чортківського району Тернопільської області) — українська письменниця, театрознавець, журналіст.Поет.
Одна з поезій
***
Не жди у плеєрі повтору:
ти випав трохи з цього хору.
А, дивно, й крапельки не жаль.
Гуде глухий вогонь у грубі,
жовтневий лист літати любить
під вікнами, де скло – межа,
екран у світ, у жовті плани
лісів і снів, у сміх захланний
екс-подруги, з додатком лжі,
що пахне ромом та іпритом,
неначе злочин нерозкритий
в слідах і потерті, й іржі.... Читати далі
