Ю́лій Васи́льович Бо́ршош-Кум'я́тський (*8 липня 1905, Великі Ком'яти — †28 березня 1978, Ужгород) — український поет, педагог.
Красюк Микола Ігорович (*8 липня 1943 Вільшана — †7 червня 2004) — український поет, перекладач, автор есперанто-українського словника надрукованого шрифтом Брайля.
Куцюк-Кочинський Кирило Андрійович (* 8 липня 1910, Якимівці — нині Лановецький район — † 1991, похований в Якимівцях) — український поет в Румунії.
Лю́барт Ліщи́нський (* 8 липня 1942 — †17 червня 1998, Львів) — український художник, реставратор, ювелір, актор, поет, журналіст, рецитатор.
Леоні́д Степа́нович Таню́к або по-простому: Лесь Танюк (* 8 липня 1938, Жукин, тоді: Димерський район, Київська область) &mda
... Читати далі
Оста́п Ла́пський (*7 липня 1926, Гуцьки - 20 жовтня 2012, Варшава)— український поет; лауреат Шевченківської премії (2007).
Уривок творчості
Закутана в серпанок
сяйва з неба
бабина і діда хата,
вся по очі у загаті
з глиці, сниться
з комином межи кульбаб.
І ще – церкви, до яких звертається:
Палили вас,
горіли ви,
палали, мов моя
оце свіча оця
над вашою могилою!
Старовойт Ірина Миколаївна (*6 липня 1975, Львів) — літературознавець, поет, перекладач
***
Неписаним правилом є не писати про нас.
Рухи для двох щиріші, доки без назв.
Сніги утікають, зрадивши зиму й тих,
хто до весни дожити так і не встиг.
Небо кругле й безлюдне. Небо знає печаль.
Темні води розлуки хлюпочуть своїми звичаєм
в непочатих дощах. Проти хвилі пливем, пливем.
Тільки щось не пускає: смертне, значить, живе.
На старих фотографіях біло-коричневі дні.
Білі стіни будівель коричні по другій війні.
Так вертали додому. На лицях оздобний піт:
посивілий мій вуйко, а поруч – наопаш – дід.
Тим то снились бабуні (щоночі) четвертий рік,
а бабуня боялись сон той змити з повік,
лиш сплакнувши. Лишали нам, бо пора,
кілька правил поводження – заповідей добра.
Хлі
... Читати далі
Іван Кузьмович Андрощук (*5 липня 1958, Михнів, Ізяславський район, Хмельницька область) — український і російський поет, письменник-фантаст, публіцист.
Із творчості
Дівчина в білому
Шукаю твій голос на дикому березі вітру.
Хоч знаю -- даремно, бо очі вже стали зірками.
Пробач мою пам*ять. Мені вже тебе не зустріти,
Лиш дівчина в білому ходить ночами в дзеркалах ... Читати далі
Зелене́нька Іри́на Алі́мівна * 1979, м. Бар, Барський район, Вінницька область — поет, прозаїк, літературознавець, критик. Член НСПУ (з 2012 р.).
Із недавньої творчості
***
Сад у бабуні. Білих яблунь ряд…
Впирається у небо груші тім’я.
Галичина. Отут ми ніц не руш.
Не позбавляй коріння і тремтіння.
Колюче сходить з-під землі зима.
Ліщина – чала, а горіх – моругий.... Читати далі
Вадим Григорович Бойко (3 липня 1951, Донецьк — 11 червня 2005, Київ) — український поет, драматург, прозаїк, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1979 року і Спілки театральних діячів, переможець двох Всесоюзних (1975, 1979) і двох Республіканських (1981) конкурсів драматургів, лауреат премії імені І. Котляревського (1994).
Михайло Михайлович Буряк (*3 липня 1965, Совєтка) — поет.
Ната́лія Іва́нівна Па́січник (народилася 3 липня 1984, м. Теребовля Тернопільської області) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (2009). Перекладає з англійської та російської мов.
Вірш
****
така задуха і таке безсоння
що у вікно дивитися всю ніч
як поміж хмари мчать небесні коні
і пух летить на землю зусібіч
і як дерева вперто ходять колом
і губи марят
... Читати далі
Бондаренко Марфа Сидорівна (* 20 червня (2 липня) 1892, Орлова Балка — 3 листопада 1970, Полтава) — народна поетеса, без освіти, вірші почала складати змалку, коли наймитувала. Із творчості
Навіки!
То ж не сади квітучії
Рясно гіллячком сплелися.
То Росія й Україна
Навіки в дружбі обнялися.
Ой, Росіє, - сонце щастя,
Сонце волі, ти - одна.
І за тебе, ненько рідна,
Наймилішої нема.
Ти ж дала щасливу долю
Українцям навіки!
І вплелись свобода й воля
У рожевії квітки.
Платон Костецький (* 2 липня 1832, с. Ваньковичі, Самбірський район — † 1 травня 1908, Львів) — львівський (український і польський) журналіст, поет, громадський діяч.
