Дóлик Любóв Юріївна народилася 2 березня 1965 року в місті Старий Самбір Львівської області (місто ще називають воротами у Карпати). З дитинства дихала повітрям “Лісової пісні”.
Пише поезії, пробує творити малі прозаїчні форми. У 1987 році закінчила Львівський політехнічний інститут. Спеціальність – прикладна математика, електрофізичний факультет. Працювала технологом на заводі “Меридіан” м. Хирів (з серпня по листопад 1987 р. ), потім – на ВО “Полярон” (листопад 1987 – вересень 1993 ). З кінця вересня 1993 року працює у відділі програмного супроводу центру по нарахуванню та виплаті пенсій. Пройшла шлях від спеціаліста 1 категорії до начальника відділу. Любов Долик - автор кулькох поетичних збірок: “Недозволена розкіш” (2000р.), “Біла квітка. Чорне коло” (2004р.), “Перша заповідь трави” (2004р.)
Воров Єлізавета Степанівна 1976 року народження потребує лікування у клініці, один курс якого коштує 18 000 гривень. Але надії на остаточне видужання нема, бо розсіяний склероз поки що невиліковна хвороба. Є надія полегшити її страждання – призупинити прогресуючу хворобу. До цього часу Еріка лікувалася за власні кошти, та лікування виявились занадто дорогими і довготривалими, а держава на даний момент не надає соціальну допомогу таким людям. Тому у лютому місяці минулого року їй відкрили рахунок, на якому до нинішнього часу, лише, одна гривня.Тому я звертаюсь до творчих людей, до людей, які вміють творити добро. Як її подруга (Світлана Кедик, поетеса із Закарпаття, сторінка її поезії за цим лінком) буду дуже вдячна за інформацію про можливого спонсора., чи будь-яку іншу. Додаю номер її рахунка: Одержувач
... Читати далі
Вірлена надала 11 лютого для опублікування 3 поетичні твори: "СНІГОВА КОРОЛЕВА", "ОСТАННЯ ЄВА", "ДО ПИТАННЯ НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ"
Як представник чоловічої статі, пропоную в новинах Вам вірш
ОСТАННЯ ЄВА
Зав`язати у вузлик нікчемне нажите добро: Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами. Ще найперший Адам не хотів віддавати ребро. І минають віки. А ніщо не змінилось, Адаме.
Я свій клуночок-вузлик-надію зібрала сама. Вимагати у Бога побільше тепла? Терпіння? …І кидала монету. І випала - Колима. Врешті-решт, чи не байдуже, де починати спасіння?
Що ти хочеш, Адаме? Зі мною – мої гріхи? Вже не шкода тобі для мене одне реберце? …Та гординя – мій гріх – все роздм
... Читати далі
Lili de Leopolis (Орися москва) – молода львівська письменниця, закохана у минуле і мандрівки минулим. Любить музику, театр і звичайно древні цвинтарі. Мріє написати щось геніальне.
Сторінка поезії знаходиться за цим лінком Пропоную для Вашої уваги один із кращих творів Львівської поетеси. До речі, у ньому йдеться мова про її місто та осінь.
Залиши мене у вічній осені. Ти казав, це місто зветься Львів? Ми ніким, як завжди, не запрошені: Вмерли спадкоємці королів.
Лиш привиддя в парку ходять парами: Білолиці, світлі і худі. Душі їх – тумани попід хмарами, Кості – в сотнях потайних ходів.
Я не знаю, що між них робитиму: Може навіть з розуму зійду. Поки ти бредеш шляхами битими Я бруківку на вино веду.
14 лютого, в країнах пострадянського простору стало «модним» відзначати День закоханих. Проте ми, українці, значна частина з яких сповідує православну віру, відзначає це свято 8 липня, в День Петра та Февронії. На відміну від католицького свята – 8 липня - день тематичної молитви. Можливо, тому про нього мало хто знає.
Староруська «Повість про Петра і Февронію» розповідає романтичну історію про те, як молодого Муромського князя, уразила невиліковна хвороба, а селянська дівчина Февронія вилікувала його від недуги. Князь Петро і Февронія покохали один одного і побралися. В похилих літах прийнявши чернече постриження в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, вони благали Бога, щоб їм померти в один день, і заповідали тіла їх покласти в одній труні, наперед приготувавши гробницю з одного каменя, з тонкою перегородкою. Померл
... Читати далі
