Торбинка в кишені дзвенить, Як мелодія срібних… Шумить Голос Юди Та каже, Що більше не буде бідних… Розбестився плачем монет У теорію зради… Корсет Вже не втримає Їх та мене В амброзіях влади… Двадцять дев’ять, Як вето, віддам До себе подібним… Ґвалтівникам Десять досить: Незайманих Куплять дітей, Щоб втілити в життя Ряд бездушних ідей… Хай сочиться і лімфа, І кров із дірок? Хай сміються мімічно вони Лакмусом єхидним! П’ять аргентум повіям У дар, сім – злочинцям… Товар? Їхні душі Для мене – товар! Решту – в борг Фарисейським щурам… Хай трамбуються Ними по вінця! За тридцяту придбаю Канат Для нерівного бою… Стигмат На собі не побачу… Невагомістю шиї Тріщатиме Гак наді мною… Бо ж ми – лЮДИ…
|