Перейти/повернутися до головної сторінки Вірлени Н.Д. За цим лінком - моя нова поезія на І-модулі Для обговорення творів на форумі натисніть на лінк І вийшла я в небо – висóко,
Весни до болю упилась,
І кров моя березовим соком
У жилах березових лилась. А вéсни небесні линуть, линуть – ждуть,
Витягують душу на журавлине крило-плече,
У венах у мене гаряча солона ртуть
Пече. І встану я рано озонової пори,
Щоб жити до вічності, дихати до нестями,
Під шаром сухої потрісканої кори
На серцевині леліяти нові шрами. І встану я, кану я - каменем, листом, сном,
Хвилиною вічності, вічністю скороплину,
Під акварельним натягнутим полотном
Падаю. Підіймаюся. Лину. (до головної) 
Другие материалы по теме
| 
та
у Вас 
0
