Перейти/повернутися до головної сторінки Вірлени Н.Д. За цим лінком - моя нова поезія на І-модулі Для обговорення творів на форумі натисніть на лінк І вийшла я в небо – висóко, Весни до болю упилась, І кров моя березовим соком У жилах березових лилась. А вéсни небесні линуть, линуть – ждуть, Витягують душу на журавлине крило-плече, У венах у мене гаряча солона ртуть Пече. І встану я рано озонової пори, Щоб жити до вічності, дихати до нестями, Під шаром сухої потрісканої кори На серцевині леліяти нові шрами. І встану я, кану я - каменем, листом, сном, Хвилиною вічності, вічністю скороплину, Під акварельним натягнутим полотном Падаю. Підіймаюся. Лину. (до головної)
Другие материалы по теме
|