|
|
В категорії матеріалів: 969
Показано матеріалів: 161-180 |
Сторінки: « 1 2 ... 7 8 9 10 11 ... 48 49 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Та чого ти в Україну?
Там тебе не хочуть.
Ти в себе твори руїну,
Та будь паном ночі.
|
|
Молюся за маму
За діда
І тата
|
|
В нас діти
Їм жити
В своїй Україні
Профітом
Є квіти
Й прапор жовто – синій
Лиш драма
У храмах
Бо ми розколоті
Роками
Нам МАМУ
Купали в болоті...
14.08.2017р.
|
|
Тут пригадалась мені одна сторінка з життя моєї сім’ї. Якщо ви не проти, я скажу вам про це. Був тисячу дев’ятсот шістдесятий рік. Це був дуже сумний рік не лиш для нашої сім’ї, а і усієї нашої родини. У тому ж році померла моя мама. Її було щойно сорок сім років.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 29.07.2017
|
|
|
Хтось любить Київ, а хтось Львів...
Я люблю УСЮ Україну.
Трембіту, й журавлиний спів
Церкви, хрести і домовину...
|
|
Пам’яттю присів я в дитячих роках.
Мов з книжки читаю минулого дні,
Де мама і тато в словах і піснях
Вертали думками на рідні землі.
|
|
Нині я знов відвідав Пана Степана Семенка у Старечому домі. Сьогодні він був дуже розмовний. Увійшов він пам’яттю у свої дитячі роки. Згадав рідне село в його улюбленій Волині. Згадав своїх батьків, а були ними Тетяна і Василь Браницькі. Батьки його були хліборобами. В них було чотири з половиною гектара землі. Я запитав його, коли і чому він, як Степан Браницький поміняв своє прізвище? Він сказав мені, що зробив це, коли заарештували його москалі.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 10.07.2017
|
|
|
Вона вже сімдесят років
В житті терплячого народу.
Викликує і біль, і гнів
В людей, які п’ють її воду.
|
|
Вікно закрите. За вікном
Танцюють хмари. Вітер грає...
Життя моє спокійно триває,
Бо ненаповнене гріхом.
|
|
А мені сниться, що в Одесу
Спішу і своє слово несу.
|
|
Я є, ким є.
Тим залишуся.
Люблю своє
І не боюся
Ставити крок
Ворожим діям.
В моє вікно
Лине надія.
18.06.2017р.
|
|
Якщо гідно жити то тільки Любов’ю
У ній записана мудрість Ісуса
Не годиться правди малювати кров’ю
Бо кров для любові не рідна сестра
|
|
Так тихо між нами, неначе в могилах,
В яких спочивають кості поколінь.
Душі їх у небо на надійних крилах
Вознеслись, щоб правди побачити тінь.
|
|
Я вірний своїм ідеалам
Я вірний і Богу й родині
Я вірний всім людям загалом
Я вірний Ненці – Україні
|
|
Такі дива не дивують
Тіні брехні будить ворог
Та від століть атакує
Так щоб принизити скоро
|
|
Туреччина. Тихенький травень.
Тішить тепло. Тікають тіні...
Те, що історію нашу кривавить
Того тут не побачиш нині.
|
|
Ненароджені діти
Не будуть молитись
|
|
Гріє весняно - літнє сонце.
Турецьке море в хвилях спить.
Тіло зігріте не терпить.
Входить у життєве віконце.
|
|
Бува, згадаю свою внучку...
Улюблену й весь час єдину.
Спитав себе: – А що у сина?
| сторінка: Загадки
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 19.05.2017
|
|
|
З молитвою в церкву спішить
Гріхом наповнена родина.
З ікон читає Бога – Сина,
Який за їх гріхи терпить.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
