Бува, згадаю свою внучку... Улюблену й весь час єдину. Спитав себе: – А що у сина? Певно думками в Україні, Де Дніпр, як море. Там калину Бачить, як квітне й в’яне нині... В Туреччині я між чужими. Лунає звучно чужа мова. В маркетах турецькі килими, А я крокую поміж ними І чую слова. Чужі слова.
Згадую Київ і крамниці, І Дніпр, який прямує в море... Цікаве, що й кому говорить? Чи спів почує за границя, Чи лишень тільки околиця? Час писав буде серенаду Тим, які нині на вулицях. Вдоволені, бо вийшли з Аду... Затихли гімни і прапори. Вже не співають так як вчора. Вчорашня криця, вже не криця. Туреччина 08.05.2017р.
Ну, знаєте, п.Василю є час розкидати камені, а є час їх збирати. Не співають зараз так, як це робилося на Майдані, але ж то була нагальна потреба в прапорах і виконанні гімну, зараз інша потреба, яка потребує спокою для її вирішення, проте українці завжди готові відстоювати свої права із прапором і патріотичною піснею.
Згідний я з Вами Пані Катерино. Все таки минулого шкода... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
