|
|
В категорії матеріалів: 969
Показано матеріалів: 201-220 |
Сторінки: « 1 2 ... 9 10 11 12 13 ... 48 49 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Говорить Творець
Правди морем
Співає небо і земля
Люди мов гори
Суть прозору
Не відчитали до кінця...
|
|
Не лякалися правд.
В світ надій не йшли тихо.
|
|
Любіть Україну душею і словом
Любіть Україну як матір свою
Любіть її звучну солов’їну мову
Якої мелодія веде до раю
|
|
Перелякали Правду
Та скрилася
Під мітлою
Мов мишеня
Там
Сидить тихо
А лихо
Не спить
|
|
Бігти самому, а не в парі...
І хоч здається біжиш скоро,
Не випередиш свою старість,
Бо неможливим таке є.
|
|
Розлізлися, чи розійшлись?
Чи будемо вертати
До батьківської хати?
Може колись... може колись..
|
|
Не лякаймося сказати
Хто в нас дідо, мама, тато...
Не лякаймося сказати, КИМ МИ НИНІ.
Той, хто корені затратить,
Чужинцем буде вмирати
В чужині, а також в рідній Україні...
|
|
Коли прикличуть нас ікони,
А з них святий голос полине?
Не говоріть, що винні вони.
Краще скажіть: - Це наша вина!
|
|
Знов і знов заходжу пам’яттю в минулі роки, в роки дитячі, коли треба було вростати в дійсність, яка породжувала нові і нові запитання. В роки, коли жили батьки, коли в хаті була вся наша родина – бабуся, мама, тато, брат і сестри... А особливо зупиняюся в тих гірких для мене хвилинах, коли у вічність в молодому віці відійшла від нас мама.
|
|
З колядкою поспішаю
До поляків – друзів
І веселих свят бажаю
Тим, хто Богу служать.
|
|
Добраніч говорить черговий вже день.
В життя моє днів тих вписав Бог багато.
Усіх покладу їх, як книжку на пень,
В якій вас рядками я буду вгощати.
|
|
Пам’ятаймо, Україні
Є потрібні не лиш гроші
(Хоч і їх бракує нині)
Але сусіди хороші...
|
|
Карпати, й Улюч над Сяном.
Завжди так любо там вертаю,
Якщо не дійсністю, хоч сном
Радо ходжу рідним селом,
Про яке пишу і співаю.
Мій рідний Улюч над Сяном.
06.12.2016р.
|
|
Карпати, й Улюч над Сяном.
Завжди так любо там вертаю,
Якщо не дійсністю, хоч сном
Радо ходжу рідним селом,
Про яке пишу і співаю.
Мій рідний Улюч над Сяном.
06.12.2016р.
|
|
То добре коли ми
Шиємо килими
В кольорах історії в кольорах надій
|
|
Я ріс і з кожним роком більше і більше цікавився історією нашого народу і нашої Батьківщини – України. Вже почав читати історичні книжки. Що правда, в більшості вони були писані польською мовою і польською комуністичною думкою, все таки коли я побачив з великої букви написане слово Україна, через моє тіло починав переходити мороз. Я ставав гордим, що я українець, що я син великої держави.
|
|
Над гробами осінній ранок.
За батьків молюсь дуже тихо.
Не сплять вони над рідним Сяном,
Тут їх пригнало чуже лихо,
Бо рідне їм колись забрано.
|
|
Відходять правди не святі.
Вмирають нехрещені діти
В муках незнаних людині.
Все це нам треба зрозуміти...
|
|
Знов і знов заходжу пам’яттю в минулі роки, в роки дитячі, коли треба було вростати в дійсність, яка породжувала нові і нові запитання. В роки, коли жили батьки, коли в хаті була вся наша родина – бабуся, мама, тато, брат і сестри...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 23.11.2016
|
|
|
прийде ранок
мов коханок
у кімнату нашу
стануть діти
будуть пити
з надійної чаші
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
