|
|
В розділі матеріялів: 114
Показано матеріялів: 41-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
|
Це перша спроба писати прозу, може, вона буде і останньою
|
|
Нас тільки рух рятує від поразок!
Томи "елегій”, друже мій, – сміття:
лиш він – натхнення, прагнення подразник
і сенс життя.
Чуттям небес набухли пружно вени...
На множину розбилась однина...
Дивись, ізнов червоний кінь Гогена
збіг з полотна.
Він – ще не раб: розбурханий, ігривий!
Туди, де сонце тоне в ковилах,
лечу на нім, тримаючись за гриву.
І без сідла!
У синю даль, у теплий росний квітень,
у мрії, у пісні – од бід і тавр!
Я – не людина, він – не кінь: ми – вітер,
стрімкий кентавр.
Пульсує світ – гудуть сердець тамтами.
Вмира в мені зачерствілий "естет”:
я відчуваю твердо копитами
цілинний степ.
Знов у якомусь вимірі "четвертім”
струмую чистим вільним, як вода!
Мені пилком безсмертника безсмертя
на обгорілі вії осіда.
Мовчать набридлі сурми і куранти.
Ледь зблисне мить – злітаю враз у ній!
Пригадую дитинства "есперанто”
і розумію птиць і плазунів.
Минаю села й звурджені міста я,
воюють де "палаци й халабуди”...
Вже ні добра, ні зла не пам’ятаю,
бо чую лише гасло: "Далі буде...”
Не визнаю... не визнаєм ще пута –
я + мій кінь.
І хочемо (і хочу!) далі бути
повік-віків!
|
|
Зачинається день, і все чується, чується крик нам...
|
|
І струни - мов рілля... І пензлі - мов дрюки...
|
|
Така страшна провина Галілея...
|
|
Опритомнієш - наче виник...
|
І настогнавсь до хрипоти, й зронив на леміш три поти...
|
|
Весь Космос "під", і тільки віща ніч - "над"!..
|
|
Весь Космос "під", і тільки віща ніч - "над"!..
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
