<div style="text-align: justify;"><span class="Apple-style-span" style="font-size: medium; "> Я, Куциба Ірина Олександрівна, народилась та проживаю у місті Ніжині. В 2003 році закінчила Ніжинський Агротехнічний Інститут по спеціальності «Менеджер – економіст». Займалась рекламним дизайном. Виховую двох синів,люблю готувати та в`язати. </span></div><span class="Apple-style-span" style="font-size: medium;"><div style="text-align: justify;"> « Мої сини – моє багатство!»</div></span>
Семишкур Михайло Володимирович, народився 1983 року у м. Покрова (Росія). Мешкаю у Чернігові (сторінка - Чернігівській)
ТРИ КИЦЬКИ
В одному селі, у невеличкій похилій хатці, жила самотня бабуся. Чоловік
її давно помер, а діти жили далеко і навідувалися до матері вряди-годи.
Старенька частенько сумувала. Бувало, сяде біля вікна й зітхає тяжко, бо здавалося, що ніхто вже не зігріє її одинокого серця.
Та якось сусідка подарувала їй трьох кошенят. Жінка принесла їх
загорнутими в хустинку. Господиня розв’язала вузлик і обережно
погладила маленьких. Вони лагідно муркотіли й горнулися до старечих
рук. Бабуся посміхнулася і стала думати-гадати, як би кошенят назвати.
Довго-довго мудрувала, вже й вечоріти почало … Аж раптом як вигукне:
– І чому я відразу не помітила?! Пухкенька хай буде Кицюнею-Ласунею,
найкрасивіша – Кицюнею-Гарнюнею, а найменша – Кицюнею-Манюнею.
