Я втомивсь від доріг,
Що одвіку лягають під ноги.
Я втомивсь від людей,
Що за гроші стають на коліна.
Я не хочу багатств –
Сто разів хай я буду убогий,
Моя совість – це Бог
І я є повноцінна людина.
Я не вірю тому,
Хто говорить, що він патріот –
Мене нудить від цього
Фальшивого патріотизму.
Я страждаю, коли
Зневажають вкраїнський народ
І ридаю, коли
На шматки розривають Вітчизну.
Я вклоняюсь тому,
Хто за волю готовий на все,
Хто шанує народ
І любить свою Україну,
Хто в бою за добро
Жовто-сині знамена несе
І готовий померти
На благо своєї країни!
Бик Олександр Миколайович. Народився в смт Сосниця на Чернігівщині. Зараз студент філологічного факультету Глухівського державного педагогічного університету
***
Мої уявлення – химерні,
Моє життя – шматок стихії,
Мої брати – кати і вбивці,
А сестри – шльондри і повії.
Я сам запроданець і грішник,
Мої слова – у серці болі.
Мій Бог панує не на небі,
А потопає в алкоголі.
Йду по життю, мов по канату,
В душі лиш пустка і свавілля.
В мені страшний вогонь палає,
Ім’я якому – „божевілля”.
Нейсекі народився 9 липня 1987 року в невеликому містечку, що на Чернігівщині.
З дитинства хлопчику бракувало любові батька. Виховувала його мама з бабусею. Нейсекі не раз згадує як мріяв про тата. Хотів його побачити… Та й мрії ці нікуди не зникають.
Навчання в школі було непростим. А після сьомого класу надзвичайно важким. Його «жіночність» скрізь заважала, навіть у спілкуванні з однолітками та однокласниками.
Вже з тринадцяти років починається поступове усвідомлення власної бісексуальності та трішки транс сексуальності в душі. А потім, вже саме в 20 років – усвідомлення гомосексуальності та ідентифікація себе як Гея...
