А де ж твори? Ви їх видалили? Якщо так, то чому не змінили назву публікації, у якій є згадка про вірші: "Я готовий пізнати цей світ!", "Люблю Карпати".
Вибачте що відповів незрозуміло. Просто цей користувач, Роксолана, настільки помотала мої нерви, що я назавжди заблокував її аккаунт. Такої пакості на нашому сайті ще ніхто не робив.
Перечитав вірша і не пошкодував витраченого часу, В`ячеславе. Усе сподобалось. От тільки щось порівняння зі сірником у 4-му абзаці твору якось "ріже" слух, ніби вибивається із загальної канви. Можливо будуть інші думки? \\\\\\ За твір - 5!
Виправляю категорію твору - ну не може відноситись до "Твори за тематикою" - "Сім*я". Мабудь щось інше... Я лишив "Історичне", але додав "Українцям" та "Україні присвячується"
Ще один вірш, пройнятий патріотичними почуттями до нашої країни. Шкода, що наші політики так не думають. А от з "Донині ходиш на поклін. Сестрі одвічній на догоду" не погоджуюсь, аде щоби на рівні розмовляти - треба щоб була стабільність економіки, і головне - стабільність у наших мізках і у тих, кого ми обирали. І тоді старша сестра першою потисне нам руку. === За вірш без вагань - 5!
Вірш заробив відмінно. Тут недавно писав коментар, як аналізували вірші пана Василя, як тут він сам "пройшов" по кожному слову. Але усе вірно, Василе, та й Аня теж з розумінням поставилась до критики. Оце я розумію - конструктивна співпраця. Молодці!!!
Настільки я пам*ятаю, то твори пана Василя спочатку "гаряче" обговорювались - аналізували кожне слово. Але зараз ми сприймаємо пана Василя, як треба - читаємо вірші і насолоджуємось мозикою слів
Цей вірш, особливо останній стовпчик може слугувати для признання коханій людині. А Ви знаєте, Катерино, це теж щастя, що у нашого сайту є Ви і Ваші твори. Дякую!
Не розумію, а чому це не є поезією? Чи оспівувати рідний край вже не можна? А мені дуже сподобався вірш. Так, він не містить філософічних зворотів, а цим і приваблює! Відмінно, В`ячеславе! А щодо фотографій Вашого села, то будемо чекати!
Мені здається, що справа навіть не у змісті, а у назві, адже ми звикли бачити після рядків "Лебедина вірність" ось цей текст:
Мартынов Евгений — «Лебединая верность»
Автор текста (слов): Дементьев А. Композитор (музыка): Мартынов Е.
Над землёй летели лебеди Солнечным днём, Было им светло и радостно В небе вдвоём. И земля казалась ласковой И в этот миг, Вдруг по птицам кто-то выстрелил И вырвался крик. Что с тобой, моя любимая, Отзовись скорей, Без любви твоей Небо всё грустней. Где же ты, моя любимая, Возвратись скорей, Красотой своею нежной Сердце мне согрей. В небесах искал подругу он, Звал из гнезда, Но молчанием ответила Птице беда. Улететь в края далёкие Лебедь не мог, Потеряв подругу верную, Он стал одинок. Ты прости меня, любимая, За чужое зло, Что моё крыло Счастья не спасло. Ты прости меня, любимая, Что весенним днём В небе голубом, как прежде, Нам не быть вдвоём. И была непоправимою Эта беда, Что с подругою не встретится Он никогда. Лебедь вновь поднялся к облаку, Песню прервал. И, сложив бесстрашно крылья, На землю упал. Я хочу, чтоб жили лебеди И от белых стай, И от белых стай Мир добрее стал. Пусть летят по небу лебеди Над землёй моей, Над судьбой моей летите В светлый мир людей.