Доброта
Я стояв неподалік і плакав, Погляд відвертаючи в пургу.
Ощениться встигла ледь собака
По під тином прямо на снігу.
Принесла сусідка одіяло,
Незнайомець розстелив бушлат.
Несли те, що, зазвичай, чимало
На столах збираєм після свят.
Дозволяла пестити самиця
Дітлахам руками теплий бік.
І світліли у дорослих лиця,
І буденність повертала вбік.
Може хтось не вірити, та очі
Бачили мої це все півдня.
Сутеніло – а в саду до ночі
Люди все ділили цуценят…
|